Так швидкоплинний шлях життєвий,
О, скільки промайнуло вже років!
Що облітали, ніби цвіт вишневий,
На крилах вітру в нікуди летів.
Ступаю у той час я обережно,
Боюсь порушить тишу давніх днів.
І кожен раз чомусь це так бентежить,
Бо порух серця ще не обмілів.
Я озираюсь - кожне чую слово,
А скільки не сказав ще мені слів!
(Ця зустріч не була все ж випадкова).
А так сказати тільки ти умів.
І знову я від щастя задихаюсь,
Торкнувся ти так ніжно губ моїх.
Сьогодні я до тебе повертаюсь,
В такі обійми ніжні рук твоїх...
Дуже гарно, трепетно і ніжно! Від Ваших віршів, дорога Надюшко завжди одна насолода, а разом з музикою чудовий рай!
Щастя Вам і радісних днів з гарним настроєм!
Згоден з попередніми абонентами -- гарний вірш. Пропоную для більшої милозвучності "ще мені"переставити місцями і для збереження ритму:"в такі обійми ніжні рук твоїх".Бо читається "тАкі"...З повагою.