Ну ось й весна з зимою попрощались біля поля. Та хтіла,чи не хтіла, а все ж полетіла, залишивши вологість всюди. Весна ж ясноока дівиця, вдиха повітря на повні груди. Засяяв обрій, золоті промені цілують землю, ведуть дерева й трави в спокусу. Ні, то вже все насправді, не уві сні. А в світанковім сизим тумані. Лиш де - не - де прихований кришталь в бурій траві і паморозь поблизу річки й на долині. Без гомону, без звуку, вітерець принишк, чи ще можливо не проснувся.
Вода в ставочку ледь - ледь рябить, часом, риба несміло виплесне доверху й знову у воду - розведе кола. Вода,то переливається, то знову прозора, то кольорами синім й зеленим й неначе дзеркало для неба. Ледь сизуваті хмари ближче до заходу. Зі сходу білі хмаринки – перлинки, купаються в золотистих променях. Ледь сизуваті навіюють сум та в той же час, проводжають зиму на спочинок.
Торкнулись промені дерев, кущів, в пробуджені світлії мрії. Вже відлітають сни сумні, весни цілунок, несе надію. Що вже позаду, той невеличкий морозець, а часом й сніг місцями по країні, а то пороші злегка вкривали землю. І часом лихий вітер наспівував серенади.
Серед людей панічний настрій – коноровірус розлітається по світу. Ну, а природа навесні все ж має свою волю. Останні сніги розплакалися по полю і ті, що приховались по ярах, стекли струмками., забрали зимовий сум, землі додали вологи. Вже й шпак озирається навкруги, у шпаківню ховає голівку. І ніжний погляд до подруги, веселим співом про кохання вселяє надію. Воркують веселіше голуби, птахи злітаються до лісу. Стрімкі річки порушили береги, в собі втіху несуть, розлитися, відчути волю. Останні груди снігу скидають пагорби і гори, величний погляд світліше до небес. І ось вже скоро квітень. Ведуть розмову квітучі котики вербички і розсипають довкола пахкий, сонячний пилок. Нагадуючи нам, що принесе свято Вербної неділі і згодом зустрінемо Паску і пролунає Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
І ми в весняній метушні, радо сприйняли весну з первоцвітами.І поспішає бузок, розкриває повні бруньки, а під ним мати й мачуха, як краплі сонця, переливається, виблискує, дарує оку сонячний привіт. А в лісі пробуджуються кущі і дерева, берізка – білявка тягне віти, в бажанні відчути поцілунок сонця. І вздовж дороги проснулися, випнулися перші зеленаві травинки і заблистіли по них ранні роси. Весна, як пташка, розправивши крила, з вітром, мов під музику скрипаля зазиває народ до весняних робіт.
Вже й травень місяць впевнено зустрівся з сонцем. Але ж забракло сили, чи порозуміння з ним. Частіше хмари заглядали до віконця, а то бешкетував суховій. А там, у величних горах Карпатах, де вершини підпирають небо,часто сніги прикрашали, вдягали шапки - вушанки. І хизувалась зима, що, ще здатна навідатися в гості. Та все ж весна з сонцем домовлялась. І руйнувала забаганки зими. Вже гуркотіло скрізь довкола, зривалися з вершин гір лавини снігу, струмки води в стрімкі ріки впадали й ледь - ледь пробившим травам приносили втіху. Та все ж часом морозець встеляв дорогу, сріблив стежини, вже й підкрадався до малини. Яка в журбі позирала вдалину, де сонце на хмари одягало золотисту одежину. І вже лунали перші грози. Блискавиця навпіл розрізала небо, і грім гримів, розносив звістку, про впевненність весни. А частково схід і центр країни в цю пору стогнав, чекав дощу, бажав умитись після зими. Донбас, Луганск все ще палає, ніяк не може позбутися війни. На жаль там шостий рік гинуть герої, відважні доньки і сини.
Здавалось згодом потепліло, та то лише на якийсь час. Бо неначе квітень, так зачастив у гості, що принишкли вже квітучі черешні й вишні. Й на якийсь час завмерли бруньки пишні. А, як розкритися й для кого? Бджолиного оркестру, нуде не чути, лиш часом джміль зненацька загуде. Та й той тікає в свою хатину, на жаль тоненьку має одежину. А там, в селі, давно вже вулики надворі. На вході кожного, як на дозорі, кілька бджолинок, мов вимірюють температуру, чи й полетіти? Хоча б на мить красу дерев і квітів уздріти. Та холод крильця припікає, вже й кожна у вулику зникає.
І зажурилася весна - дівиця. Як холодний вітер вгамувати? Й злетіла в небо, до хмар поближче. Ану гайда, спустіться нижче! І врешті – решт, змийте з землі журбу. Нехай здіймаються трави шовкові від зимового сну. Й потішила весна трошки. Відцвіли вже весняні квіти, а в полі підростає стебло волошки. Озимина доволі підросла, вбралася в силу. В надії долю матиме щасливу. Черешні, сливи, вишні по них ягідки зеленуваті. Вже й зав`язалися яблучка й грушки. Й пташки, що повернулися з вирію у захваті. В садах, гаях, лісах, лунають веселіші пісні й гомінкі звуки.
На жаль не скрізь по Україні так відбулося. Холод і дощ надовго покрили землю. Тепла замало, ховає пташка яйця у гнізді. А друг її співом зазиває сонце у вирії надій. Щоби нарешті, весна стала тепліша і добріша.
І кожен з нас чекав ранку і тепла. Вважав, що весна має бути красива й добра. Та не вдалось їй все до ладу зробити. А, що ж нам залишилось? Надіятися й жити. Зустрічати літо, хоч є прохолода. Та все ж кожен з нас в надії - буде краща погода. І дай нам Бог дожити до літа. Щоб було більше тепла і світла. Щоби, що росте в садах, лісах, гаях і те, що зійшло в полі й на городі втішало нас. Бо й справді ми живемо в важкий час.
З Початком літа Вас, шановні!
Хай кожен з нас зустріне Зелені свята! Хай запанує скрізь мир і доброта! Хай підростає жито, хліба й буде щедрим урожай! Щоб процвітала ненька - Україна! І наш квітучий, рідний, солов`їний край!
31.05.2020р
Виявляється, я давно не читала ваші розповіді. Та і сама, останнім часом мало пишу. Все якісь невідкладні справи трапляються.Гарна розповідь.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую п. Олю!Я сама вся в городі й не здоровиться,ця погода... та все ж тримаймося!.Щиро дякую Вам!наша компанія,щось зовсім розпорошилась...
Всього найкращого Вам!
Все таки якою би не була весна примхливою,вона залишається чудотворною ,благодійною,звабливою,натхненною та самою романтичною порою року.Розповідь Ваша чудова.Щасти Вам.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарні побажання! Дай Бог, щоб нашу рідну земельку не вибили у нас з-під ніг ті, хто не вміє наладити економіку а тільки віддає за безцінь наше, кровне.
Дуже гарний твір. Майстерно передана краса, якою я залюбки пройшлася. Дякую, Ніночко , що так неповторно привітали. Доброго ранку, дорогенька та зі святом.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00