Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
Знаходжусь досі в вашому полоні.
Здавалося б для мене солов"ї,
Вже відспівали пісню солов"їну,
Але ж звучить струна в душі моій,
Вона в мені звучатиме до згину.
Я переміряв тисячі доріг,
Я знаю добре за кохання плату,
В своєму серці назавжди зберіг
Батьківську ласку і батьківську хату.
Тут мамині на стінах рушники,
І давні фото в рамках мов ікони,
І ніжність материнської руки,
Диктує пам"ять нам свої закони.
Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
З минулого, мов полохливі коні.
А як же можна жити без любові,
Щоб почуття не виливати в слові?
Кохання з нас немов ріка пливе,
Кожен поет коханням лиш живе.
Спасибі Ніночко що завітали.Щастя Вам!
Такі прекрасні слова, ніжні і мелодійні!!!Браво Андрію!!! Спомини завжди спішать з минулого мов полохливі коні!!! Як добре що вони є, що ми пам*ятаємо сокровенне! Щастя вам, теплих споминів і любові!!!
Гарний вірш п. Андрію! 
Хай повертається любов, пишіть,творіть. Вірші у Вас классні! 
