Нема того броду, де п’явок ловили,
Як йшли з братом зі школи, малі ще були.
Все змінилося з часом, змінилися й ми.
Лиш стежка дитинства у спомині слідом,
У купі строкатих, наївних думок.
Учителька перша і буковка перша,
І клякса чорнильна до дірки підтерта,
П’ятірка та двійка, "коза" і лінійка,
І шеренгою школа - настав випускний.
Малиновий дзвоник і квіти та сльози,
І перший бар’єр із життєвої прози.
Ранці за плечима, йдуть діти до школи,
Їх кроки вбирають нові коридори,
Як і до нас, - шлях, - верби та осокори.
22.05.20
Як добре згадати школу! Чудові шкільні роки, вони не забуваються, добрі очі вчителів, шумні перерви, лінійки, святкові вечори!!! Тепер то лише пам*ять, яка повертає у ті часи!!!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не стирається з пам'яті школа, однокласники, вчителі.У мене також є що згадати, хоча ми не мали одного приміщення. Спершу навчались в "попівській хаті", потім, середні класи, в стайні для коней, аж потім --у земській. Тепер в моєму батьківському селі двоповерхова школа і кілька діток, зібраних з усієї округи
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І у нашому селі нині нова гарна школа, а дітей вже мало, а ми у старій школі, у старших класах, учились у другу зміну, бо не вистачало класів. Дякую, Валентино, за щиру розповідь!
Шкода цьогорічних випускників не повезло...
Моя школа в мене за вікном тільки от шкільні роки не повернути теплі спогади лише
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже шкода, що таке діється у світі... А я до школи з першого класу ходила пішки за 3км, так, що моїй фантації завжди вистачало часу, щоб перенести мене кудись у далеку подорож! Дякую, Світланко!