Куди не глянь – поля, степи безкраї,
Чорноземи родючі красноградські.
Душа співа, як в гості приїжджаю
До земляків, що так цінують працю..
Дитинство тут і рідна перша школа,
Педколедж, юність на плечах колише…
Тут найдорожче – мама сивочола,
Та рідний сад із біло-пінних вишень.
Стрічає сонця лагідним промінням
Усмішка мами на порозі знову.
Мій рідний край, моє міцне коріння!
Тобі - безмежні прояви любові.
Гостини-зустрічі такі - нечасті,
Та вдома – і душа відпочиває.
Бринить у душах рідних тепле щастя -
Матусин світ дитині стане раєм.
Так хочеться спинити ті хвилини,
Надовго так від неї не зникати.
Та час такий безжалісно-невпинний –
І знову день за днем чекає мати…
Прекрасно пишите!
Так хочеться спинити ті хвилини,
Надовго так від неї не зникати.
Та час такий безжалісно-невпинний –
І знову день за днем чекає мати…
дякую, Катю,дуже рада, що заходите 
Прекрасно пишите! 
цей вірш - сум за рідною домівкою 
ДУЖЕ ДЯКУЮ 
дякую щиро за коментар
