Сьогодні хотілося б поговорити та подумати разом про те, чого багатьом так бракує саме зараз – про єдність. Почну з питання: що краще? Кава з цукром чи без? Картопля смажена чи варена? Консерватори чи демократи? Осінь чи весна? Кожна людина має на подібні питання свою особисту відповідь, і це не проблема. Але тільки допоки принципи не стають більш важливими за наших ближніх і стосунки з ними. Воістину біда, коли чоловік та жінка голосують за різних кандидатів – адже тоді перемога одного з них на виборах легко обертається на жорстоку сварку чи навіть повну сімейну катастрофу… Кажуть, історія не знає слова «якби»… Менше з тим, Україна могла б мати власну державність ще в сімнадцятому столітті, якби не страшне розділення між українцями на прихильників та супротивників численних гетьманів та різноманітних політичних векторів… Хоча на початку визвольних війн Богдана Хмельницького козацтво, об’єднавшись навколо Православ’я, дало відсіч могутній Речі Посполитій…
Так, дійсно, єдність робить нас сильнішими. І в масштабах держави, і в масштабах сім’ї. Один мій товариш ніяк не міг примирити кількох своїх доньок – енергійні від природи дівчатка постійно конкурували між собою, доходячи часто навіть до бійок. Чергова сварка спалахнула за право малювати кольоровими олівцями. І ось цей батько, попередньо прочитавши кілька притч та навіть історію з життя Жанни Д’Арк, попросив дівчаток зламати по одному олівцю. В емоційному запалі вони легко впоралися з завданням. Тоді решту олівців – а їх залишалося ще багато - було змотано скотчем докупи. Звісно, жодна з доньок, не зважаючи на всі зусилля, так і не змогла зламати цей кольоровий оберемок… Як каже мій товариш, цей наявний приклад подіяв на дівчат краще за будь-які нотації, і відтоді вони намагаються частіше знаходити порозуміння. Я ж пригадую великого Київського князя Ярослава Мудрого, який заповідав своїм дітям: «…майте ж любов між собою, тому що усі ви – брати, від одного батька та від однієї матері. І якщо будете жити в любові між собою, Бог буде у вас, і підкорить вам ворогів»… До речі, дослухаючись поради Ярослава його онук, також благовірний князь Володимир Мономах, об’єднав сили Київської Русі та переміг войовничих степовиків-кочівників, подарувавши країні мир і процвітання на багато років…
Що ж може подарувати нам єдність сьогодні? Звісно, потужну державу, здатну забезпечити справедливе судочинство, захистити право на життя та свободу, об’єднавши різні етноси в єдину громаду українців. Щоправда, і від нас державі потрібні здатність жити по совісті, бажання творити й розбудовувати, рахуватися з правами й потребами інших, вгамовуючи власний егоїзм. Для того, щоби попри всі розбіжності в традиціях і вподобаннях досягти справжньої єдності, нам потрібно свідомо її прагнути, пам’ятаючи Євангельські слова Христа: «Усяка держава, що розділилася в собі, спустошиться, і всяке місто чи дім, що розділився у собі, не встоїть…» А ще варто згадати, що коли деякі спільноти перших вірян почали називати себе Петровими або Павловими, самі апостоли проголосили: ми всі – Христові, в незалежності від того, хто саме нас охрестив, в незалежності від кольору нашої шкіри, національного походження чи політичних вподобань. Отже, коли ми об’єднуємося навколо Бога та Його Правди, вища людяність руйнує усі національні та культурні барикади між нами, спонукаючи до примирення.
Тож спробуймо досягти єдності – спочатку в сім’ї, потім – в колективі й суспільстві, а потім – і в державі. А для цього міцно тримаймо в долонях руку Воскреслого Христа. Та розбудовуймо Вітчизну Земну за законами Вітчизни Небесної. Пам’ятаючи при цьому, що найбільший з цих законів – Закон Любові.
ID:
876676
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.05.2020 00:04:07
© дата внесення змiн: 21.05.2020 00:04:07
автор: Протодиякон Микола Лисенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
