Кузьменко Дмитро
с. Райки Бердичівського району
військовослужбовець 47 окремого загону ССО
загинув 13.05.2020 року.
О, Боже милий! Знову втрати.
Жахлива звістка в дім прийшла.
І знов ридає, плаче мати
В Райках, в хатині край села.
Ще молодий... Для них дитина,
Іще немає й тридцяти
Й таке вже горе для родини.
Синочку, Дмитрику, прости!
Пробач за те, що не зуміли
Тебе від смерті вберегти.
Адже батьки тебе ростили
Зовсім для іншої мети.
Хотіли бачити щасливим,
Діждати внуків у сім’ю,
А не стрічать труну з загиблим,
Й дитину хоронить свою.
Вже шостий рік нема зупину
І гинуть діти на війні
За рідну Неньку-Україну
Захисники -.сини її.
Гарна присвята, Ольго. Справдi, шкода хлопця, вiчна йому пам'ять. Ще й прикростi додае той факт, що загинув вiн не на передовiй, а пiд час вiйськових навчань, але, звичайно, його батькам вiд того не легше.
Тiльки от у вас не зовсiм достовiрно вказаний день загибелi вашого земляка i його вiйськовий пiдроздiл - вiн на день ранiше загинув - не 14, а 13 травня i служив не у 26 артбригадi, а у 47 окремому загонi ССО(Сил спецiальних операцiй). Ось, погляньте: https://uazmi.org/news/post/bdpUZdoeWf2xaZ1a5C8KXo
Не змогла я відкрити посилання. Але дякую за підказку. Це я взяла відомості із місцевої газети. Там було невеличке повідомлення. І не було нічого про обставини загибелі. То я подумала, що під час обстрілу, чи снайпер поцілив, І навіть, у вірші про те сказала. Але мені підказали, що бачили по ТВ у новинах, що на полігоні. Прийшлось нашвидкоруч переписувати вірш. Іншої інформації про обставини загибелі ніде не бачила, але наша військова частина зреагувала, от я подумала, що він їхній військовослужбовець. Дякую Вам Дмитре!