|
Усміхнений Сталін дивиться «Дні Турбіних». Він любить цю виставу! Усміхнений Сталін дивиться на фотографію сім’ї Крушельницьких.* Він любить цих людей! Особливо він любить їхні європейські видовжені обличчя, їхній вишуканий одяг. Йому подобається, що вони позакінчували університети – Віденський, Львівський, Карловий у Празі...Які назви! Йому подобається, що жінки їхні у вільний час грають на роялях, а чоловіки говорять про високі матерії – служіння народу, відродження України, просвітництво... Їхні тонкі аристократичні носи так приємно ламати ударом кулака і потім дивитися у їхні панічні розгублені очі, сповнені жаху й нерозуміння. Їхні вузькі спини так приємно бити ударами чобіт ...щоб знали. Їх хочеться втовкти у землю, щоб вони, нарешті, відчули, що правда – це бруд, і біль, і страх, і смерть. Тендітні пальці їхніх жінок так добре ламати або ні – жінок треба змусити боятись особливим утробним жіночим страхом – за дітей і чоловіків, які невідомо де. Нехай думають дні і ночі про усіх, кого любили, уявляють найстрашніше і заходяться всередині тужливим бабським воєм. Нехай сивіють і сліпнуть від сліз, нехай знають, що життя – це втрата найдорожчого.
Він так любить цих смішних благородних інтелігентів, що готовий милуватися ними щодня! Вони манять його своїм високопарним ідеалізмом, який не має нічого спільного із кривавим і грубим справжнім життям. Вони – дорослі діти, і на них приємно наступати чоботом: хрусь – і готово, хрусь – і готово...Нехай ще з рік поживуть, поприкидаються, що дорослі, позустрічаються із такими ж, як вони, що знаються на столових манерах, читають різними мовами, зав’язують краватки і встають, коли наближається жінка. Нехай поодружуються, народять дітей, подібних до себе, і виховають їх на своїх ідеалах. Накрити сіткою цілу сім’ю, із численним виводком – неабияка радість для птахолова! Дивитись, як вони борсаються, і повільно скручувати їм шиї. Хтось скаже, що він – звір, але він просто – гурман. У кожного – свої смаки, і люди як здобич нічим не відрізняються від інших тварин. Треба тільки знати, як їх приготувати.
Театр – це добре. Він пробуджує апетит, який потім можна вдовольняти. Він готує тебе до страви, а сам лишається незмінним. Кожного вечора – та ж сама спокуса, ті ж самі слабкі й вишукані істоти, що прагнуть вижити по-чесному і страждають, що це неможливо. Такі привабливі, апетитні, такі далекі від життя! Такі ніжні на смак...
*Любов Сталіна до вистави за п'єсою М.Булгакова "Дні Турбіних" загальновідома. Щодо Сталіна, який розглядає фотографію сім'ї Крушельницьких, це, звичайно, авторський прийом.
ID:
875730
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Політичний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 13.05.2020 10:27:49
© дата внесення змiн: 13.05.2020 11:57:38
автор: Вікторія Т.
Вкажіть причину вашої скарги
|
...і комплекси.
