Копошаться думки наче бджоли в гречаному полі,
Кожна має життя, хоч коротке та сповнене сил.
І збирають нектар для чиєїсь звичайної долі,
Той нектар,що творець в своїх божих полях розпилив.
Той нектар закладуть у якусь неймовірну ідею,
На основі думок побудується план на перед,
Та оцінять одну і пишатися будуть тією,
Що придатна буде створити справжнісінький мед.
Копошаться думки,межи ними велике змагання,
Котра вийде вперед і достойніше місце займе.
І отримає честь і вагоме суспільне признання.
А признання до жодної з них не приходить саме.
Тут потрібно завжди прикладаючи сил працювати,
Щоб знайти те ядро,ту маленьку перлинку землі,
Та ще й мати талант і уміння її передати
Тим, хто хоче життя для живих зберегти на Землі.
Глибокі філософські роздуми... Хтось с авторів умудрився занизити оцінку. Цього рбити не варто, краще написати відгук, хай з порадами, але не оцінювати занизько..
Гарний і душевний вірш, цікаво описана тема!
PS - у 2 і 3 катрені в четвертих рядках, є ритмічний збій і порушено віршований розмір. Якщо перефразувати ці рядки і вирівняти ритмічність, то віршована форма буде взагалі гарною. Це добра порада - звернути увагу на ці рядки і їх допрацювати.
