Я пам'ятаю берег річки,
Твої закохані слова,
Росою вмилася травичка,
Моя ти Мавко лісова...
Торкали руки мої плечі
Я пригортав твій ніжний стан.
Коханням милувався вечір,
А у душі звучав орга́н.
Цвіркун хотів щось розказати,
Та втрутилась в розмову ніч.
Вона любила споглядати,
Коли з любов'ю віч - на - віч.
Світили ясні зорі з неба,
Ховала в вітах нас верба.
Торкалась клавіш ніч липнева
І річки чулася хода...
Звучить твій вірш, неначе сповідь
Тепло і ніжність в кожнім слові
Весняною красою огортає почуття
У двох неначе в лебедів життя!
Просто Бажаю, щоб ти була такою Мавкою у свого коханого! Щастя тобі, дорога Танюшко!
Щиросердненько дякую люба Катюшенько!!! То вже правда, кожна жінка хоче бути щасливою, єдиною, коханою!!! Гарного чудового вам дня сонечко!!! Рада вам дуже!
Останній катрен погіршує всю красоту оповіді відсутністю гарних рим. "Неба- липнева" і "верба-хода"- не рими. Думаю, варто було б допрацювати. А от "плечі-вечір"- майстерна рима, сподобалась. До таких варто прагнути. Гарного дня. З пов. Олександр.
Щиро вам дякую, та я залишаюся при своїй думці, тому, що не підбираю рими, тай не завжди вони потрібні з одинаковим закінченням, головне, щоб звучало мелодійно! А у моєму вірші звучить... Прочитайте краще!