В ріднім серцю, у дворі,
В’ють гніздо лелеки на стовпі.
Щастя в дім несе весна,
Порадіймо: ти і я,
Що живі, що друзі є,
Цвіркун в травах задає
Ритм веселий при ходьбі,
В естафетній боротьбі.
В боротьбі з самим собою,
Не глумись над чистотою.
Світ дитинства у душі
Крізь роки ти пронеси.
Рай земний у серці май,
Яму іншим не копай.
Впасти легше, аніж встати,
Краще долю навертати
В лоно матінки природи,
Де віками сталі сходи.
Там любов, тепло, краса,
Жита клин, крик журавля.
Нескінченність висоти,
Неба синь в собі неси.
Де б не йшов, щоб не робив,
Не цурайся власних крил.
06.05.20
світлина автора: Валентина Ланевич
Де б не йшов, щоб не робив,
Не цурайся власних крил--це супер. Людина повинна вірити в свої сили, в свої крила. На чужих не сягнути висот. Гарно і сильно
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отож, чужі крила, як не припасовуй собі, а путнього нічого з того не вийде. Дякую за розуміння, Валентино!
Де віками сталі сходи
Там любов, тепло, краса
Словами української мови
Жита клин, крик журавля
Валюшко, ти зачаровуєш словами!
Тоді і сонце світить над нами!
Добра тобі і натхнення! Удачі і любові!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навзаєм, Валечко, навзаєм! Дякую сердечно за такий теплий коментар!