Лиш злі вітри шугають, віють,
Гілля дерев колишуть, й гнуть.
Птахи співати не посміють –
Ніде ні писку вже не чуть.
Проміння сонця, хоч проб’ється,
Хоч доторкнеться до землі,
Але зігріти не вдається,
Зусилля треба чималі.
Чомусь, весна ця непривітна,
Холодна дуже і сумна.
Все відцвітає непомітно -
Не тішить зовсім нас вона.
В безлюдних вулицях теж пусто,
Лиш зрідка дехто пробіжить.
Адже сьогодні не так просто
Дні карантину пережить.
Птахи співати не посміють –
Так,мовчать ще мої солов'ї на ясенях,не чути на черешні іволги,з'явились ластівки але їх так мало,тільки дикі голуби воркують.Щось відбувається не те,або ще просто холодно.Да і шпаки ,які десятками живуть в моїх садах якісь сумні.
Вірно ви підмітили.
Горобців майже немає, ластівки вже на гніздечку на яєчках сидять, але чому мочать шпаки?! В них, якщо самочка і на яєчках сидить, то самець для для неї соловейком витьохкує щоранку. А це чомусь, тиша.. Дякую, Валюшо!