Життя мусить далі тривати,
Хоч позбавлене всякої цілі,
Хоч занурене у болото,
Хоч в багнюці буденної цвілі.
Сірим стало природи зображення,
Барви всі враз за мить посіріли,
Кольори вже не мають значення,
І бліді фотографії знову ожили.
Боже мій,яким був я дебілом,
Як радів, що небо є синє,
У полоні твоїх поцілунків
І обіцянок твоїх нещирих.
Ти ж пішла,то іди собі з богом,
І роби, що душа забажає,
Ти для мене вся у минулому,
І мене більш для тебе немає.
Не чекай,я ніколи не буду
Бігать песиком за твоїм слідом.
Хтось у жалі малює все в чорне,
Ну, а я розфарбуюся в сіре.
