Стоять, як наречені в цвіту вишні,
Немов зібрались разом до вінця.
У платтях ніжних, білих, таких пишних,
Що так пасують до вродливого лиця.
А де ж їх наречений, може, вітер,
Що ніжно припада до них крильми?
Вони з любов"ю тягнуть свої віти,
Шепочуть тихо: ти мене візьми.
Розгублений, невпевнений страждає,
Як вибрать тут, найкращу серед всіх?
Але це неможливо, добре знає,
Вони йому потрібні всі для втіх.
Пограється лиш хвильку і забуде,
Ще білий цвіт зірве із гілочок.
Хіба за це осудять його люди?
Можливо, хтось візьме це за урок...
З Великоднем Вас і Вашу родину Благодаті і наснаги!
Чдовими, весняними рядочками пронизаний вірш, правда, з присмаком журби, але таке життя - вітер розвіє пелюстки, але манюсінькі вишеньки будуть зігріватися сонцем.
Весеннюю нам сказку шепчут,
Расправив крылья тихо говорят,
Как раним утром их венчает ветер,
Срывая на лету с них праздничный наряд.
Прохладный летний дождь,
Вплетенный в переливы света,
Наполнит спелостью рубин
И завершит картину эту,
Творец великий, света господин!
Благодаті і наснаги!
