Снова землю укрыла тьма густая ночная,
Твою тихую поступь слышу сквозь полусон
Я не знаю тебя. Для чего я не знаю
Из далёких тех дней ко мне снова пришел.
У тебя очень много хотел бы спросить я,
Но, наверное, снова не хватит мне слов.
Сколько ползать еще нам, и где наши крылья?
Из далёких тех дней зачем снова пришел?
Припев 1:
Ты прости меня, я родился когда-то здесь, в Украине
Ты прости меня, я живу вроде дома, но как эмигрант.
Ты прости меня, позабытые песни и слезу на калине.
Ты прости меня, незнакомый мой брат.
Вроде все у нас есть, даже больше, чем надо:
Небо синее, золото хлебных полей.
Так зачем убегаем от Родины взгляда
Ты об этом напомнил с далеких тех дней.
Припев 2:
Стонали горы, рыдали иконы ...
Слетались звезды на чьи-то погоны ...
Красное небо и красное поле,
Такого не надо, такого - довольно!
речитатив:
И во веки веков, присно и ныне
Будем чувствовать взгляд глаз пронзительно-синих ...
Кресты из берёзы, земля в руинах,
И слова напоследок: "Cлава Украине!"
оригінал:
Знову місяць блукає зоряним небом.
Знову чую скрізь сон тихі кроки твої.
Я не знаю тебе, я не знаю про тебе.
І для чого приходиш з далеких тих днів.
Так багато у тебе хотів запитати,
Та напевно як завжди не вистачить слів.
Скільки повзати ще нам, а не літати?
І для чого приходиш з далеких тих днів?
Приспів 1:
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні.
Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант.
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині.
Ти мені пробач, незнайомий мій брат.
Мотив 1:
Ніби все у нас є, більше навіть не треба:
Синє небо і жовте колосся ланів.
А насправді ми просто тікаєм від себе.
Ти про це нагадав нам з далеких тих днів.
Приспів 2:
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні.
Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант.
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині.
Ти мені пробач, незнайомий мій брат.
Мотив 2:
Стогнали гори, ридали ікони...
Спадали зорі комусь на погони...
Червоне поле, червоне небо...
Такого не треба, більше не треба!
Речитатив:
І на віки віків, повсяк час і нині
Будуть дивитись на нас очі сині...
Березові хрести, і земля у руїні,
І останні слова: "Cлава Україні!"
Приспів 2. (двічі)
ID:
871880
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.04.2020 17:43:09
© дата внесення змiн: 13.04.2020 17:43:33
автор: макарчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
