У село я поспішаю,-
до тієї хати,
що матуся збудувала,
як не стало тата...
Не вернувсь додому тато,
на війні загинув...
Війна нам спалила хату,
без неї лишились...
Ми жили напівголодні,-
у чужім сараї...
Хоч були ми ще маленькі,
помагали мамі...
Тоді важко було жити,-
і мамі, й нам з братом,
Та навчились ми терпіти,
і ще й працювати...
Та минули дні ті чорні,
ми всі були раді...
Хоч бували і голодні,
та в своїй вже хаті...
Вже давно мами немає,
і сестри, і брата...
Та в село я поспішаю,-
до тієї хати...
Я у снах частенько бачу,-
і село, і хату...
За мамою у них плачу,
за сестрою й братом...
Самостійно не поїду,
повезе синочок...
З - за кордону, як приїде,
літечком цьогоріч...
Особисто не знала, а от те що він поет і Верблюжанин, звісно знала, а от заслуженого артиста Грузії, Анатолія Ріжка,уроженця с. Верблюжка не лише знала, а й навчалася в одній з ним школі, що правда він її закінчив на 3 роки раніше від мене, а з народним артистом В"ячеславом Сумським,та його сім"єю не лише була знайома, а й являюся їх родичкою, рідна сестра В"ячеслава,Надійка, моя невістка, дружина мого брата... А з його донькою Олею, зустрічалася в листопаді минулого року, коли вона з своєю трупою грала у вмставі Булгакова "Майстер і Маргарита" у моїй Долинській, я про це писала у своїх віршах і навіть виставляла фото, на якому ми після вистави зустрілися і сфотографувалися. А поета О. Жалдака,хоч і не знала, та читала його ліричні гумормистичні збірки...
Та i я читав його цiкавi твори, а от те, що Олесь Жолдак був вашим земляком, то я i не знав якось цього факту. Ну, наша украiнська земля багата талантами i у вас, i в iнших населених пунктах е чимало яскравих творчих особистостей.
А то ще, кажуть, що один з вiршiв поета Володимира Сосюри - там йде мова, що комсомолець такий увесь справедливий i вiдважний, а його вороги невинного взяли й розстрiляли. Так насправдi, начебто, спочатку Сосюра писав не про комсомольця, а про гайдамаку, а то вже пiзнiше його радянська цензура примусила переробити текст цього вiрша на свiй манер i слова: "Я - гайдамака. Стрiляй!" замiнити на "Я - комсомолець. Стрiляй!" А повiдомив про такий ось факт якраз ваш земляк Олесь Жолдак у своiх спогадах про Володимира Сосюру. Нiбито, сам Сосюра колись йому пiд час бесiди про це все розказував. Ось, погляньте: https://www.ridivira.com/uk/literature/virshi/haidamaka
Дякую,Ніно! Чогось найчастіше згадується і мама,і сестра, і брат, і хата...І я Вас з Благовіщенням вітаю, і Миру, спокою, і благодаті весняної бажаю!..
Згадка про минуле
Крає душу й серце
Нехай завжди живуть
Всі мрії і озерця!Гарний спогад про наше дитинство! Не забувайте друзів, розділяйте із ними кожну хвилину... :clapping :
Дякую,Любо!Такий був тривожний час...І ми мамі помагали: переносила замішену гллину,і поливали її водою,щоб не засохла доки мама прийде і буде мазать...
Дякую,Світлано! Іншого виходу не було: ми ж могли й загинути, та слава Богу, найменша дівчинка передбачила негаразди і на її вимогу ми пішли до сусідів, а коли все закінчилось, то побачила не хату, а її руїну...Мама ще не знала,що тато загинув, а жити ж то десь треба було...
Гарний вiрш, Валентино. Так i е, у всi часи людям доводилося стикатися з багатьма труднощами, але завжди простому народу вдавалося не впадати у розпач вiд того i якось бiльш-менш облаштовувати свое життя.
Тiльки от у вас у 18 i 20 рядках - якось тут така рима - у 18 "хату", а у 20 "хатi". Через рядок рима майже з одного й того самого слова - якось не зовсiм тут звучить. Може вам у цьому куплетi деякi слова замiнити i переставити мiсцями рядки. Ну, скажiмо:
Хоч бували i голоднi,
Скруту щоб здолати,
Як минули днi тi чорнi -
Збудували хату...