Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Різні по крові / рим. проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Різні по крові   / рим. проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Різні по крові / рим. проза /

Всюди гори й полонини… Край Карпатський чарівний… Велич - сосни, похмурі ялинкові й пишні смереки – це скарб земної краси. Здаля видніються гори, на них шапки – білі й сизі хмари. Аж до підніжжя лежать дивні кіселеві тумани… Інколи ввечері, здається там гуляють шамани… Бо раз – по - раз чути крик якоїсь пташини… Місяць серпанком зазирав в вікно… Понурений Гожо, за столом сидить давно. Сюди щовечора немов магнітом тягне. Журба в душі… Знов заливав спиртним, життя гріховне. У ресторані тихо музика звучала, офіціант швидко наливав вино в бокал. Поруч співачка спокушала, циган поводився мов кардинал. Йому годили, настільки можна було, він не сприймав ні від кого відмов, одна сьогодні, а завтра інша спроможна, здатна в нього розпалити вогонь. А цього вечора, спочатку пив коньяк і вина пляшку висушив демонстративно, зеркальна куля крутилась, мерехтіла мов маяк. Шаленна молодь, в обіймах, притискаючись, танцювала плавно – плавно. … Красунчик…Чорні очі, аж горять, йому б і справді, не одну підкорять. Золотий товстий ланцюжок і хрест на грудях, на вказізівнім пальці з зображенням орла печатка, хоч й молодий та сніжна сивина на скронях, в костюмі чорнім, червона краватка. Біла сорочка пасувала, мов наречений. Його душа, занадто страждала, сам дивувався, тож лише з нею, чомусь завжди чемний. Скільки ночей і скільки ж вечорів і ось, знову, дивився лише на неї… Згадав, одного разу наважився, посмів, почервонівши, подарував сині орхідеї. Між квіти заховав записку «Співатимеш, то підійди». І підійшла… Та усміхнена, рукою зіпсувала зачіску й ледь примруживши очі, сказала, - І не жди. Прямий погляд, то неначе кинджал, зводила з розуму, він так її жадав.Ті орхідеї сині, як її чарівні очі, мабуть тому, такі занадто довгі ночі. Десь сон тікав, немов губився серед лісу. Як виспатись, хоча б від того мав би втіху. Мінливий місяць уповні - ввижалась усмішка в темноті на зоряному простирадлі. На якусь мить очі ставали мов скляні, все в роздумах, підстерігли думки жахливі, підлі. Здавалось уві сні, що наче поряд й солодкий поцілунок відчував, відкривав очі, бачив мавку поруч,здавали нерви, чи я й насправді покохав? Було їх скільки та ні одна з них так не манила, якби ж то дала згоду, оця, мила… Думки джмелині, чи силою візьму? Та ні, чи тоді я, сам собі прощу? Букет троянд червоних , у нього на столі, хай зважуся, він рахував секунди. Нехай іще раз посмію, руки торкнутися і подарую їй троянди. Вона стояла біля скрипаля, нині одягнена, ну справжня краля. Ніжне спокусливе плаття, світло- жовтого кольору, нагадувало квітку латаття. Бажання підійти і доторкнутись, тепло б відчути, тьохкало в серці. Та він лиш поглядом смів до неї торкнутись,відмовитися - ні, хоча вкотре звинувачував свою впертість. Жінка ж зробивши кілька кроків, співати не стала, присіла тут, навпроти нього. І на троянди уваги не звертала, ледь -ледь всміхнулась, --« А все ж таки, я свого добилась. Знаю ти циган… Ми різні по крові й неоднакові звичаї в нашого народу. Він лише на мить занімів, тут же заперечив головою,поглядом ловив її вуста, хотів любові, -Я не зазіхну на твою свободу! Пристальний погляд в очі, - -Ти, як співала так й співатимеш, лиш подаруй одну ніч, більше нічого не прошу. В грудях болить, як ти з іншим йдеш, як борони Боже нареченою станеш, знай, того ніколи не прощу. Йому, чи іншому, нікому не віддам, чи хочеш, щоб була біда? Вона мовчала, дивилася прямо, грізно, думки блукали, що скажу рідним? Ой, якби ж вони знали всі - всі… Тріпоче серце, так боляче мені. Як, я його люблю, цього цигана… Вже так давно від нього в серці рана. Якби то знав, що вона сама з далекого села. О, Боже, заради чого, я скільки всього перенесла…. Майже шість років поспіль, квартиру винайма, а з нею поруч, як мати, одна знайома. Якось у сквері познайомились вони, так випадково на лавці, восени. Міленький дощ почався, вставала похапцем, зненацька стало зле, а у вухах дзень – дзень, від чого міркувала? За мить поблідла, втратила рівновагу, ото тоді старенька й звернула на неї увагу. Сама ж за фахом медик, колись працювала медсестрою, тому й її не запитала - що з тобою? Все зрозуміла, дивлячись на дівчину, -Ой бачу, напевно матимеш дитину…. Відтоді і жили вони удвох, ну, а згодом, коли в світлині втрьох, лиш тоді Люба зізналася від кого народила сина, важко було та відчувалась радість, вона щаслива. Мов янгеля, чорняве, карооке, повненьке маля, тішилася й плакала, о, як же на нього, схоже, яке ж дати ім`я? Та ні недовго вибирала, Баро, що означає важний, головний. Бабуся косо поглядала, ще й кучерявий, ото славний! Старенька бавила дитину, а Люба заробляла копійчину. То посуд мила у кав`ярні, а згодом працювала в перукарні. Одного разу робила зачіску клієнту - чоловіку, тепер мабуть буде дякувати довіку. Що познайомилася з ним неочікувано, наспівувала пісню про кохання. Цей голос його вразив й сама світленька, як зірка рання… Встав з крісла і зміряв її з ніг до голови, потім до неї всміхнувся мило й мелодійно, -»Хто ви? Я хочу до себе запросити, чарійвний голос, попрошу вас, мій ресторан відкрити. Маю ансамбль, хлопці гарні, молоді та ви не бійтеся, вони добрі, не похабні. І маю текст, мені надрукували. Тож дуже прошу, щоб дарма часу не втрачали. Моя візитка, ось, там є адреса, тож буду вас чекати, принцесо…. І зник…. «Ото так дивина -, сказала тихо, а можливо це на краще, чого думати про лихо? І ось тепер, вона тут, більше року співає і бачить, як той, її чорнявий хлопець страждає. Чи вона знала тоді, як працювала у кав`ярні, що до неї, в когось думки будуть, темні. Після роботи, восьме Березня святкували, народу повно, знайомі критикували. Що лише каву смакувала, навіть сміялись, вона ж невинна, соромлячись, очі ховала. Пізно ввечері , ввірвалась веселих молодиків юрба і кожного пригощала келихом вина. Цього разу вдмовитися не вдалося, чорнявий хлопець, наче порядний, здалося. Лише пів келиха посмакувати вмовив її мило. Кілька хвилин, засумнівалась, чому це так сп`янило? І лише вранці, в чужій квартирі, протерла очі, побачивши, бажання викричатися щомочі. Та не наважилась, солодко спав, немов дитина. Але ж він красень, оголене тіло, зверху зелена ряднина. Підбита пташка, серце розривалося. Як тепер бути, але це ж між нами сталося.... Це непоправне, що ж він і хто, як міг?! В грудях, ледь - ледь стримувала дикий сміх… Їй би розплакатися вволю. Та навіщо тепер винуватити долю?! Тож сама винна, сп`яніла від вина…. Тож розгрібай, те що сталося, своя провина. І після того, він декілька раз був в кав`ярні… Всі сподівання були марні… Інколи на вулиці зустрічав, все на підпитку, обходив стороною, не помічав. Та ось тепер, він в ресторані постійний гість. Їй так болить і розриває злість. Не пам`ятає, думка, скільки в нього таких було. І в голові від думок тих , шуміло і гуло. Останнім часом майже пити перестав, мов заглядала йому в душу, він страждав… На все час треба, зрозуміла, що це вона, його вилікувати зуміла… Давно нема дівиць – курців і тих що цілуватись лізли, майже зовсім п`яні. Своє життя на краще, врешті змінить зумів, погляд до неї ніжний й очі ясніші, все замріяні. Та цього разу, вона сама зробила крок назустріч. В його душі думка,як співоча пташка, втішався, нехай би так все життя пліч - о – пліч. І навіть ладен їй ніженьки мити, все рівно ж , я не дам їй ні з ким жити. Сам буду, для неї циганських пісень співати, якби ж лише її тіло пізнати, цілувати і кохати, весь вік кохати. Він весь горів, почервонів, краплини поту виступили на чолі. Звернули увагу всі присутні, як затремтіли квіти на столі. Її раптовий дотик рук, немов спалах вогню в його душі. І він почув її сердечка стук, всі інші їм були байдужі. За мить схопивши її руки, сховав своє обличчя в них. В неї ж бажання давно в обіймах потонути, в цей час відчула його гарячий подих. Він так раптово підклав хустинку,здригнулись плечі на хвилинку. Підняв обличчя, в очах море сліз. Зненацька зірвався з місця,підхопив її на руки й поніс… Лиш двері гучно грюкнули вздогін. А по кав`ярні прозунав гучний грім. Вона не виривалась і він присів на лавці, що біля кав`ярні.Солодкі поцілунки, такі жадані. До чого тут слова, всі були б зайві. Тіла горіли у спокусі. Вона, як квітка завмирала від обіймів. І шепотіла, -Гожо, нині не на часі… Ледь прикривала пишні груди, -Ну, досить - досить, ти вже раз посмів.. До нього зразу не дійшли слова, лиш згодом, хвилюючись відсторонився. Дивився в очі, руки цілував, - Та, що ти, щоб я та тебе? В житті б образити ніколи не наважився. Вона бентежачись, звільнилася від обіймів, -Ну, що ж я доведу, що все ж колись посмів Як листочок з дерева, лекко зірвалася з лавки й махнула рукою до автівки, -Таксі- таксі! Гожо, аж моторошно стало, що можуть буть за витівки? Ой, щось не вірю я цій пташці. Кілька секунд, таксі летіло по містечку. Він ніжно обіймав за плечі, тішився, нарешті піймав пташечку і проведе з нею цілу ніч,чи хоча б вечір. В вузенькому, тихенькому перевулку таксі зупинилось. А в Люби серденько тремтіло, гучно билось. Суворо в очі подивилася, -Ну, що ж це тобі мабуть і не снилося. Це твій іспит на все життя, чи ти зганьбиш себе, чи щасливим сприймеш майбуття. Гожо розрахувався за таксі, в самого ж думки,цікаво,які ж можуть бути справи такі. Що моє життя залежатиме, що за іспит приготувала. Біс забирай, я на все ладен, якби ж тільки кохала. Непоказний будиночок… В вікнах горіло світло. Вона всміхалась, натисла на дзвіночок. В дверях старенька відкрила двері й привітно, - О Любочко, ти не одна дитинко. Зарання нині… А я, саме читала казочку дитині. Гожо здивовано повів очима до Люби, хотів щось запитати. Але не встиг, хлопчисько вискочив з кімнати. Й прямо до матусі, став обіймати. Чоло і очі, і чорна чуприна, він зрозумів, то його дитина. Та безпорадно тримав руки перед собою, а потім, немов в танці, по колоінах бив рукою, то по одній нозі, то по другій. За мить на стільчик присів, з понуреною головою, - О молодість.. . Я пригадав, колись напідпитку посмів… То це я твої чаруючі очі, все бачив чи під ранок, чи серед ночі. А інколи було, здавалось твоїм голосом співає пташка за вікном. Тому і пив, свої страждання заливав вином. І часто в кав`ярні задумувався над минулим. Та чомусь кожного разу перед очима наче дим… І в голові гуділо. Тому й неспромігся підійти сміло… Як тебе звати не пам`ятав, мені здавалось, від тих думок, я розум втрачав. Старенька наче трохи розгубившись, в куток забилась, щоб незаважати. А в неї по щоці сльоза скотилась, чомусь нічого не могла сказати. Лише міцненько пригортала сина, на якусь мить в душі зізналася, щаслива. Хоч стільки всього пережито та всі страждання, немов з водою змились через сито. Запала тиша по хатині… Та не сиділося дитині. Хлопчик крутив головою в різні боки й рукою раз – по- раз потирав носа й щоки. Задирав голову до мами, а то дивився на дядька й кліпав очима. Врешті зліз з рук і став серед кімнати, -Чого так тихо, може досить мовчати, Він протягнув руку до Гожо, - Давай будем знайомитись, мене звати Баро. Чоловік ледь всміхнувся, подав руку і поглянув на Любу. Та ледь не розсміялася, зажала нижню губу. На віях сльози забриніли, напевно сльози радості, думка, який сміливий, що з нього виросте? Малий, забравши руку, крутнувся на одній нозі, спинившись, хитро дивився до матусі, -Ну я так бачу, оце тепер ми нарешті зібралися всі. Напевно будемо з цим дядьком друзі. І де ти знайшла, кучерявого такого, чомусь так дуже схожого на мене….

ID: 869964
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.03.2020 11:45:10
© дата внесення змiн: 30.03.2020 12:27:09
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 21 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Любов Вишневецька, Надія Башинська, Ганна Верес, Олеся Лісова, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Амадей, Валентина Ярошенко, Valentyna_S, Катерина Собова, Маг Грінчук, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (146)
В тому числі авторами сайту (38) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Зелений Гай, 27.04.2020 - 09:53
Дуже цікавий сюжет. 12 12 12 12 12 12 12 12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зелений Гай, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, сонечко!Хай Бог оберігає Вас від всіх негараздів! Удачі! give_rose 22 22 21 21
 
Капелька, 11.04.2020 - 20:16
12 shr Чудова, неймовірна життева історія-подія! Дуже талановито написано!
Одна співробітниця дуже давно розповідала про випадок, як один чоловік в селі згвалтував жінку, але через деякий час вони побралися! Чого тільки не буває в світі!
Дякую, Ніно, за цікаве оповідання! 16 16 give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Таке воно життя...
З Вербною неділею! Будьте здорові! give_rose 21 22 22
 
Любов Іванова, 03.04.2020 - 21:16
Ніночко, Ваші прози - неперевершені, незрівнянні, завжди хвилюючі... Браво Вам!!! 16 16 12 12 love03 love03 love03 love03 love03 cup cup 019 021 021 021 ft sp
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Любочко! give_rose 22 22 21
 
Маг Грінчук, 02.04.2020 - 22:08
12 12 12 16 22 22 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 22 22 21
 
Міла Перлина, 02.04.2020 - 20:55
Майстерно описано, Ніно12 12 12 39 39 39 give_rose успіхів Вам та творчого натхнення
 
Ніна Незламна відповів на коментар Міла Перлина, 01.01.1970 - 03:00
Рада,що читаєте мої прози.Дуже дякую! Всього найкращого Вам! give_rose give_rose give_rose 22 22 21
 
Lana P., 02.04.2020 - 19:26
21 у вас стільки цікавих історій! friends 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Приємно,що подобаються! Заходьте, завжди рада!Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Галина Лябук, 31.03.2020 - 15:32
Цікава, життєва історія: кохання, страждання, бажання провчити, простити - бо все це людська доля.
Дуже гарне оповідання, Ніночко, сподобалось. 12 16 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Лябук, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! рада,що читаєте мої твори! Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
Так майстерно Ніночко! Ваша проза просто супер!!!
Дуже гарний сюжет, зачиталася!!! Здоров*я вам дорогенька!!! 12 16 16 give_rose give_rose give_rose icon_flower sp shr 021 22 22 21 21 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Танічко! Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
Дуже гарна життєва розповідь, Ніночко. Тож отримала велике задоволення від прочитаного. 12 12 ros 16 Успіхів Вам та наснаги. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую! Гарного дня Наталочко! give_rose 22 22 21
 
Ганна Верес, 30.03.2020 - 22:29
Як завжди, майстерно й захопливо! Дякую. 12 12 12 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ганна Верес, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую. п. Ганно!Рада,що читаєте мої твори. give_rose 22 22 21
 
Олеся Лісова, 30.03.2020 - 20:28
16 16 16 Дуже цікавий сюжет і так гарно розповіли, Ніночко. Такий гарний кінець. shr 019 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Олеся Лісова, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Олесічко!Рада Вашму візиту!Шануйтеся!Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Вячеслав Рындин, 30.03.2020 - 19:38
12 12 12 32 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Вячеслав Рындин, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! 22 22 21 give_rose
 
Ніночко, дуже гарно! Щастя, що знайшли дві половиночки одна одну. Якби тільки змогли далі йти разом, в терпінні та порозумінні.
12 12 16 16 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Людмила Григорівна, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що завітали. Шануйтеся! Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Катерина Собова, 30.03.2020 - 18:58
12 12 12 Ніночко, до чого ж цікава Ваша проза, такі захоплюючі сюжети! Супер!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Катерина Собова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Катрусю! give_rose 22 22 21
 
dashavsky, 30.03.2020 - 18:48
12 Цікава розповідь. 22 22 21 give_rose give_rose give_rose friends hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар dashavsky, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 21 21 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  опора
Оксана Батицька: - Хребетність
Синонім до слова:  опора
Оксана Батицька: - Міць
Синонім до слова:  опора
Г. Орел: - Лушня, атлант, каріатида.
Синонім до слова:  Любов
яся: - любов - магніт
Синонім до слова:  Подвиг
Г. Орел: - Супервчинок.
Синонім до слова:  Подвиг
Svitlana_Belyakova: - прояв любові
Синонім до слова:  опора
Svitlana_Belyakova: - химерне підгрунтя
Синонім до слова:  Подвиг
Badendor: - Героїчний вчинок
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Лісник: - Чеп́іга
Синонім до слова:  Консультація
Дід Петро: - Розтлумачення
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Дід Петро: - Утримачка
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Дід Петро: - Утримака
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Дід Петро: - Хапавка
Синонім до слова:  Консультація
Г. Орел: - розтлумачення
Синонім до слова:  Совість
Г. Орел: - Ангел-охоронець
Знайти несловникові синоніми до слова:  Подвиг
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Треш(шокуючий контент)
anna zakohana: - Сміття :apple:
Синонім до слова:  Консультація
Genyk: - Просвітління
Синонім до слова:  опора
Genyk: - Ногач
Синонім до слова:  Балкон
Genyk: - Визирач
Синонім до слова:  Балкон
Галина_Литовченко: - ПричЕпа
Знайти несловникові синоніми до слова:  опора
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Консультація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Розслаблення
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Балкон
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Совість
Miafina: - Чесність, порядність.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Треш(шокуючий контент)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Genyk: - Ентер
Синонім до слова:  Смаколик
Genyk: - Дозована смакота
Синонім до слова:  Совість
Genyk: - Людиномір
Знайти несловникові синоніми до слова:  Совість
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
dashavsky: - Відкриванка.
Синонім до слова:  Смаколик
dashavsky: - Кортячка. Облизуванець.
Синонім до слова:  Ізоляція
dashavsky: - Недоступна інформація.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Смаколик
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ручка(дверна)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Нові твори