Між словами ковток кави і цукерка на десерт,
Щоб не нили в серці рани, тіло знищуючи вщент.
Між словами тиша й погляд…Завтра буде все не так,
Нам залишаться на спогад лиш уламки наших втрат.
Завтра іншим буде сонце, в неба буде не та синь
І в розчахнуте віконце, пташка щастя не влетить.
Кава буде не смачною, не солодким наш десерт…
Завтра ти вже не зі мною, драматичним став сюжет.
У словах образа й осуд, в них панує біль і гнів,
Я віддам тобі на розсуд, чи палити твердь мостів.
Зруйнувати…Врятувати…Чи залишити, як є
Й не ділити наше щастя на своє і на твоє.
Між словами ковток кави…Не спіши, віддай сірник,
Лишень ти всі знаєш шрами, що зібрав в гріхах за вік,
Лиш тобі усе, що в серці, я відкрив колись давно,
Не спіши…Ковток ще кави, подивися у вікно.
Там все так же буде завтра, яблунь цвіт в садах і спів,
Безкінечних звуків мантра й диво всіх майбутніх днів!
Хіба варто рвати словом, душу, що була своя?
У житті все тимчасово…Вічна лиш любов одна.
Усміхнися…Ковток кави…Знай терпіння понад все,
Хай летять слова у хмари, ти пробачиш вмить мене.
Я тобі всміхнуся також, ми сильніші ніж слова,
Завтра буде знову кава, бо я твій, а ти моя.
