Я просто тут, навпроти,
А ти гадаєш, хто вона,
Та дівчина, що пише дивні листи
І підкладає тобі прямісінько в серце.
Я не тікаю, навіть не ховаюсь,
Опускаю всю зброю в одну мить,
Як тільки ти кидаєш на мене
Свій усміхнений погляд,
Наче сонячні зайчики.
Ну ж бо, не сумнівайся,
Заходь якось до мене.
Я підказую правильні відповіді,
Як на контрольній з математики.
Ти віриш мені, бо я «така є»,
Але поки наші відносини «довірою» не назвеш.
Душа падає додолу,
Коли ти дивишся крізь мене
У пошуках мене ж.
Ну ж бо, не соромся,
Заходь якось до мене у серце.
Все просто, як мій образ –
Я в пошуках тебе,
В той час, як ти стоїш поруч.
Це все я власною персоною,
Але ти занадто високої думки про мене
І не повіриш цим словам.
Тому я мовчу, тому так усміхаюсь часто.
Але ти не поспішай,
Ми ще маємо час.
Заходь якось у моє життя.
Усьому свій час. 
