Завжди хвилює нас прихід весни.
І хоч не ліг на гай зелений колір,
А вже, як звук живущої струни,
Спів жайвора дзвенить у сірім полі.
А вже вітри з чужої сторони
Несуть тепло у золотім подолі;
А вже зринають яви днів ясних
І завмирає серце мимоволі.
Дивись, дивись у небеса без хмар,
Німій, німій в щасливім здивуванні:
Весна по небу котить сонця жар
Назустріч дням великим поривання.
Прийми його, душе, як кращий дар,
Наповнений весни тріумфуванням!
Алecь Звoнaк
Здзіўленне
Заўжды хвалюе нас прыход вясны.
И хоць не лёг на гай зялёны колер,
А ўжо, як тонкі гук жывой струны,
Спеў жаўрука звініць над шэрым полем.
А ўжо вятры з далёкай стараны
Нясуць цяплынь у залатым прыполе;
А ўжо абрысы ясных дзён відны,
І замірае сэрца мімаволі.
Глядзі, глядзі айчыне ў чысты твар,
Нямей, нямей ад шчаснага здзіўлення:
Вясна па небе коціць сонца шар
Насустрач дням вялікім аднаўлення.
Прымі яго, душа, як лепшы дар,
Напоўнены ўрачистасцю вясенняй!
