UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: Memento mori - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Оксана Дністран, 10.03.2020 - 21:03
Все вірно  А в нас допоки... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867059 Надія Башинська, 01.03.2020 - 09:34
  Які глибокі, мудрі Ваші твори, Олексо! Заставляють замислитися багатьох. Дякую!  
Олекса Удайко відповів на коментар Надія Башинська, 01.03.2020 - 09:51
Вчуся у Вас, Надіє! І - прощаю! Зі святом, Сонце!  
геометрія, 29.02.2020 - 20:21
Сильно сказано,Олексо!Я аж по-доброму заздрю Вам,за вміння поєднати праведне і смертнє, і безсмертне...    
Олекса Удайко відповів на коментар геометрія, 29.02.2020 - 20:50
Дял того, щоб щось розказати спільноті, треба знати саме що сказати... А це все є в книгах і інтернеті...  Дякую, Валю! 
геометрія відповів на коментар Олекса Удайко, 29.02.2020 - 21:15
Мені хоч і багато уже років, та я учусь...Щось виходить, а щось ні, та це подобається мені...  
Олекса Удайко відповів на коментар геометрія, 29.02.2020 - 21:37
 ...те саме і я, Валю! Перестанеш вчитися - помреш як особистість. Така СТЕРВА-правда!
Ліна Ланська, 29.02.2020 - 18:38
Якщо читати вдумливо і уважно, то серед рядків - мудрість поколінь,яка волає і плаче.У рядку"все живе в свій час поверне на погост"-застереження і передбачення неминучості.Багатюща українська мова - джерело для всіх,хто хоче набути і НЕ забути слово наших пращурів і слово сучасників.Багатство, статки, влада, слава, море слів – усе це не для вас, усе це для оточень! А вам лишається лиш жменька роз і… сліз, що в натовпі мелькнуть… І – осуд позаочі. Насильніший катрен про тлінність буття, про примарне щастя тоді,коли обірватись може нитка,яку до пори прядуть мойри... Ти ніколи не писав пустопорожніх рядків,Олексо.Намагаєшся допомогти і порадити, але на мою думку,найголовніше у твоїх віршах - спроба ДОСТУКАТИСЬ і РОЗБУДИТИ.Вірний син своєї розшарпаної Вітчизни не може писати інакше. Дякую.
Олекса Удайко відповів на коментар Ліна Ланська, 29.02.2020 - 19:31
А хто як не ми, кустарі слова, Людо! Ти стукаєш в серця тливі, а я подеколи і по дубових головах... Ось послухай і перекажи (перепост) кожному, що каже лідер літератури Оксана Забужко. На ФБ я уже виставив!Олекса Удайко відповів на коментар Ліна Ланська, 29.02.2020 - 20:10
Чу, отдай своё чуткое сердце!Я отдам тебе, сладкая, всю свою жизнь... И на кой мне та водка без перца, Где нельзя утонуть?.. О, вакханко, держись! ото в мене такі очі, Людо! На одному катаракту видалив, інше - на черзі! Отак і живемо! 
Ліна Ланська відповів на коментар Олекса Удайко, 29.02.2020 - 21:44
Я так і подумала.Але ж ти неймовірний! Пишеш,попри все! Вражена!!!!
Олекса Удайко відповів на коментар Ліна Ланська, 01.03.2020 - 04:18
Така порода козацька моя... Обидва роди мої - батькіський і материнський - були козаками...
Дмитро Кiбич, 29.02.2020 - 18:37
Гарнi рядки, Олексо.  Точно ви вiдзначили, що тi, хто здатен дати вiдсiч загарбникам-чужоземцям - вони будуть шанованими простим людом i пiд час своiх подвигiв, i впродовж столiть. Бо iнтереси рiдноi краiни вони завжди ставлять вище власних iнтересiв.А то ще з приводу вашого обговорення з попереднiм коментатором тих слiв-синонiмiв - якось у 21 рядку слово "рицарських" - хоч воно наче е i "рицарi" слово в украiнськiй мовi: http://sum.in.ua/s/rycar Та все ж "лицарi", "лицарських" якось воно бiльш властивим е, в набагато бiльшiй кiлькостi варiантiв вживаеться: http://sum.in.ua/s/lycar Олекса Удайко відповів на коментар Дмитро Кiбич, 01.03.2020 - 04:20
Так, звичайно! Це я за звичкою рашинський варіант втулив, хоч і знаю про це, Дмитре!
Дмитро Кiбич відповів на коментар Олекса Удайко, 01.03.2020 - 13:57
Ну, хоч кажуть, нiби i "рицарi" в украiнськiй мовi iснуе таке слово, та "лицарi" якось значно бiльше для неi характерне.А то он якраз - у тому посиланнi серед iнших згадуються "лицарi" у реченнi з твору украiнського письменника Володимира Iвановича. А вже за iншим його твором - казкою про дiвчину Веснянку ще i мультик був знятий. Якось менi ту його казку читати i не доводилося, але мультик досить цiкавий. I, що досить дивним е, спiлкуються там персонажi мiж собою росiйською мовою, а потiм всерединi головна героiня спiвае пiсню i пiсня та - вже украiнською мовою звучить i вдягнена вона саме в украiнську форму одягу. Явно, щось не те. Це, швидше за все, цей мультик у двох версiях був знятий - одна версiя - повнiстю украiнська, а iнша версiя - росiйською мовою, а з украiнського - тiльки пiсня. Так i головне - що, коли по телевiзору цей мультик показують, то тiльки росiйською мовою його крутять, i в iнтернетi - також тiльки росiйськомовна версiя викладена, а украiнськоi - немае. Але ж в автора Володимира Iвановича дана казка саме украiнською мовою написана i виготовлений цей мультик на Киiвськiй кiностудii. Оцей же от, дивiться: Олекса Удайко відповів на коментар Дмитро Кiбич, 01.03.2020 - 14:22
Біда з тією русифікацією, Дмитре! Мене, як споконвічного українця (бо родився і виріс в селі, де оточення виключно українське) завжди обурювало оте рабське поклоніння "старшому" братові! І зараз з велим болем спостерігаю, як маленькі українці лепечуть вражою!!! А про мультики годі й казати - просто вимикаю, щоб моя внучка того не слухала! Ще довго нам прийдеться вичавлювати з себе раба! Тих майже 400 років російського рабства успадковані нами на генному рівні. Вам це знайоме більше як східняку, Дмитре! Тут пряника мало, пора і "закон употрєбіть"! 
Дмитро Кiбич відповів на коментар Олекса Удайко, 01.03.2020 - 15:17
Та отож, а закон хоч i суворий, та справедливий. А найбiльше такий росiйський вплив е вiдчутним саме у тих регiонах Украiни, якi з Росiею межують. Зокрема ж i у нас тут на Донеччинi - Ростовська ж область поруч тут з пiвденним сходом Донецькоi. Нi, ну щеплення вiд сепаратизму тут багато кому було зроблене, коли 3 мiсяцi тут засланi козачки вiд Путiна - "iхтамнети" так званi гадили разом з мiсцевими сепратистами, поки iх звiдси украiнськi вiйськовi разом з бiйцями Нацгвардii врештi-решт викинули пiд зад ногою. Проукраiнських людей все-таки побiльшало, хоч все одно - чимало i симпатикiв Путiна тут залишаеться. Десь порiвну так i таких, i таких - 50/50. А ось же, якраз на вiдео тут - це у квiтнi 2014 року, коли будiвлю нашоi Краматорськоi мiськради пропутiнськi негiдники захоплювали й зривали прапор Украiни, а замiсть нього невiдомо що вiшали. Внизу ось тут на вiдео на бiлу стрiлочку натиснiть: https://www.6264.com.ua/news/514793/flag-doneckoj-respubliki-nad-ispolkomom-kramatorska-foto-video Олекса Удайко відповів на коментар Дмитро Кiбич, 02.03.2020 - 12:05
Звичайно, в тих промахах не зайве корити і тодішню українську владу, яка не враховувала етнісно-соціальних особливостей регіонів Донбасу, густо населених московитами. Та й українство там було не кращого гатунку. Мені пощастило бути при піднятті жовто-блакитного стяга на Київській меріїв той час (1990-й), коли він ще не був державним, а також при знесенні пам'ятника Леніну у Лювові. Таке Краматорську чи іншим містам Донеччини та Луганщини, та й Харкву і кби були при владірозумні люди, вони б почали творити державу саме з людей, а не з ковбаси...
Дмитро Кiбич відповів на коментар Олекса Удайко, 02.03.2020 - 12:47
Дiйсно, та розумнi, справедливi люди - вони е в будь-якому регiонi Украiни, якi змогли б вивести людство на шлях позитивних змiн. Але ж рiзнi негiдники та тi, хто вiдверто на ворога працюе роблять усе можливе, щоб тих людей як можна швидше дискредитувати, намагаються через ЗМI чи шляхом широкого розголосу представити iх якимись аморальними типами, нелюдами або непросихаючими алкоголиками чи наркоманами, ну або не втомлюються твердити, що тi дiячi не сповна розуму. Та подiбних дiячiв, якi проводять дискредитацiю людей з патрiотичними поглядами, iх не тiльки на Сходi Украiни, таких i в Киевi вистачае. Та ось хоча б, погляньте, журналiст такий - Дмитро Василець. Йому тут вже i ведучий, i опонентка намагаються бiльш-менш адекватнi думки прищепити, але то марна cправа - хоч ти що йому роби, торочить лише заученi фрази про те, що в Украiнi, начебто, громадянська вiйна та спiвробiтникiв "Беркуту" виправдовуе, якi вбивали мiтинувальникiв на Майданi. Ось, дивiться:Олекса Удайко відповів на коментар Дмитро Кiбич, 02.03.2020 - 13:12
Так, ідіотів повно і серед журналістів... Він уперто говорить вражою мовою! Він переконаний українофоб! Таких би на коляру!
I.Teрен, 29.02.2020 - 13:04
Тема вічна і, судячи з коментарів, резонує в серцях. Але якщо це поезія з притаманними їй ритмікою і точністю метафор, то мало би бути:Яка природа дивна!; живемо - наголос на останньому складі, не складно показати живе́мо; мементо морі - пам'ятаємо, а не мріємо про останній день; рожево-красно - як це? Можна красно дякувати, але не заздрити; побідник? напевно мається на увазі месія, то для чого цей неологізм, коли вище є питоме українське слово переможець; і т.д. На все це можна як завжди закрити очі, але memento mori...
Олекса Удайко відповів на коментар I.Teрен, 29.02.2020 - 17:36
Не був би Ігор тов.Тереном, щоб не наТЕРТИ об дібниці очі! Це добре! Але... memento mori... пам'ятаймо, що смертні! а) в реченнях означення, що стосується підмета-іменника зазвичай йде перед основним членом речення - тут "природа". Для ритміки можна перенести наголос, але й використати замінник. Мені подобається останнє, позаяк то мій стиль- говорити прямо, а не навкис! б) в "рожевій" заздрості хотілось бути вдячним "рожево, вдячно", як було у початковому варіанті. Вдячно заздрити то можна, напевно? Як ти вважаєш? в)щодо "побідника" ти мене просто розсмішив, лінгвісте. Певно, читаєш "совєцькі" словники. Це ж не неологізм, а синонім "переможця" (як "побіда" - синонім "перемога"). Нетрудно було б і здогадатись, шинкарю, та є "Скарбослов" - К.: Бібліотека українця. 2000. 324 с. (укладачі: В.Левчук, М.Ляшнко ), у якому 25000 слів, у тому числі й те, яке тебе так розсердило, "месіє"! Все ж заходь, дружище! Торхи повеселиш! Але дещо і взнаєш для себе корисного... Українська мова - глибока, як ріка Геракліта! Будьмо!
I.Teрен відповів на коментар Олекса Удайко, 01.03.2020 - 11:07
Багато є такого, друг Гораціо, чого не доганяють мудреці
I.Teрен відповів на коментар Олекса Удайко, 02.03.2020 - 10:14
Дискуси любив Іван Ґрозний, після чого його опонентам відрубували голови.Але: а) не плутай укр. мову з німецькою. Інверсію ніхто не відміняв; б) є усталені вислови: рожеві окуляри, біла або чорна заздрість... і схрещувати їх – це бєсвкусіца; в) у словники треба заглядати, але щось мені підказує, що побідник – це русизм від побєдітєль. Щодо сміху. Одного разу я дав своїй племінниці почитати одне із видань «ріднокраю». Спочатку вона зрідка тихенько хіхікала, а потім впала зі стільця від реготу, коли надибала шедевр Назарука, в якому він любить Україну на повний зріст. Вихваляти невпіхуємоє в поезію це компрометувати себе, як це роблять більшість твоїх підлабузників, які так само як і ти навіть не глянули на «Червоні коні» Олекса Удайко відповів на коментар I.Teрен, 02.03.2020 - 10:54
Ігоре, твій гумор чорнуватий... Ти не знаходиш? Переді мною лежить "Скарбослов", яким я користуюсь уже 20 літ... І там багато слів, які тобі й не снилися! Всім лінгвістам відомо, що "побіда" істинно українське солово як і однокореневе "біда", а звідти й "побідник" - як той, що перемагає біду. Та то вже таке... Довідаєшся, коли матимеш бажання. Але моїх читачів не смій підлабузниками обзивати... Краще б подудумав сам, чому тебе не читають - чи тому, що стиль газетний їм не до вподоби, чи сам автор не в дружбі зі здоровим глуздом. Червоними коні можуть бути, але чому Україна в твоїх очах недоросла, чи на повний зріст... Суперечки літературного порядку я цілком поділяю, але не сприймаю потасовки і ворожнечі між дописувачами. Не забувай, що ми тут члени літературного сайту-клубу, але ніяк не члени твоєї партії!
I.Teрен відповів на коментар Олекса Удайко, 02.03.2020 - 15:53
Як на здоровий глузд, мало що зрозумів, але здогадуюсь, що це все-таки стиль. Розважайтесь...
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
