Вчора йшла з корпоративу
(Десь година третя ночі),
Було тихо, як на диво,
Затуманювались очі…
Дуже вже хотілось в ліжко,
Заплітались трохи ноги,
До будинку прийшла пішки
І не збилася з дороги.
Пам’ятаю, йшла по шпалах,
В мозку гупали музики,
Чогось гикавка напала,
І сміялись якісь пики.
Знаю, тиснули сандалі,
Подругу гукала - Таю,
В ліфт зайшла, що було далі
Я уже не пам’ятаю…
Так до ранку в цьому ліфті
Я і спала, і дрімала,
З’ясувалось, що на кнопку
Натиснути не діждала!
З кнопкою - то дуже добре
Закінчився поєдинок,
Бо до всього того лиха,
То ще й був не мій будинок!
Оце то погуляла пані, була спершу в ресторані, а тоді мабуть в тумані...
Катюшо, сонечко дякую за гарний ранковий позитивчик! Я завжди з нетерпінням чекаю вашого гумору, ви така молодчинка!!!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Танечко, дякую Вам дуже-дуже за такий чудовий коментар! Гарного Вам настрою! Дуже Вам рада!
Це для чоловіка, добра відбрехачка! Хоч вір-хоч не вір...Загуляла в ліфті, кнопку не нажала, та щей в чужому будинку.(Жаль, що не з чужим чоловіком.)
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все вдалося по вищому розряду, а от з чужим чоловіком не пощастило! Щиро дякую за такий дотепний коментар! Гарного Вам настрою! Завжди рада Вашому візиту!
сьогодні вас не хвалитиму, бо не побачила звичної для ваших гуморесок гостроти та дотепності. очікувала крутішого повороту сюжету - на кшталт «іронії долі» хоча б. а то... не дійшла
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за Вашу думку, в творчості іноді бувають і промахи! Радісного і щасливого Вам дня! Завжди рада Вашому візиту!