А я чекаю так весну оту,
Щоб назбирати квітів з полонини.
Разом із квітами я старанно вплету,
У свій вінок, любов до України.
Його надіну - хай побачать всі!
У нім моя кохана Батьківщина
Ну як не усміхатись тій красі?
О, рідний край, з сережками ліщини.
Чому на тебе зазіхають ті,
Хто цінності тобі не знав ніколи?
Не розумів хто ворог, хто святі,
І не ходив з буквариком до школи.
Ви приїздіть - дорослі і малі,
Відчуйте самі силу України.
Вона із надр цілющої землі,
Вона від аромату журавлини.
Ми запечемо бульбу у вогні.
Моя бабуся, дай їй Бог здоров’я,
Наліпить вам вареники смачні,
З такою українською любов’ю,
Що заспівають і у вас в душі
Ті солов’ї. І з щирістю дитини,
Я заплету у свій вінок вірші -
Нехай пливе по водах України.
Київ
Лада Квіткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дякую Вам за допомогу, хоча як з Кощієм ...на рос.мові він пишеться через О. Я дивилась у словнику. Гаджет у мене трошки заважає писати правильно, плюс розмовляю прекрасно.. а коми.. хіба вони головні? можемо поспілкуватися на цю тему ♥
Лев Ко відповів на коментар Лев Ко, 25.02.2020 - 21:44
Я хотів би,щоб Ваші вірші були бездоганні. Кощій - не помилка. А пунктуацією Вам всерівно прийд.зайнятися,коли захочете друкуватися десь далі.
ЧУДОВО, ЛАДО! Забрала в обране. А щоб відповісти на коментар, натисніть на лялечку у віконечку з коментарем,Вам відкриється віконечко для відповіді. Після написання, натисніть на напис відправити коментар...
Відчувається, що цей твір - дебют лише тут, але аж ніяк не дебют в поезії 
