Іще мовчить між берегів ріка -
Ще не пора обіймам зеленіти.
Сховаю душу в сірому зеніті,
І заколишу тишу у руках.
Німий пейзаж, але дзвінка печаль
Розтанула в холодному світанні,
Де ти спивав весну мою востаннє,
Знімаючи всі опіки з плеча.
Холоне час і небо знов мовчить,
Ми береги, туманом оповиті.
Побудь мені тим птахом в верховітті,
І поверни
очам моїм
блакить.Фото автора. Річка Стир.
Гарний вiрш, Олено. Дуже вдале таке поеднання природних особливостей з людськими вiдчуттями, з психологiчним таким вiдтiнком рядки звучать.
Так, а чому назва вiрша саме французькою мовою? Це ж в Украiнi наче рiчка. А, ну, може у назвi тiй французький якийсь колорит такий проглядаеться. Там же теж з подiбнимим звучанням е, скажiмо - Страсбур: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3
Cаму ту передiсторiю почути, ви питаете? Ну, так може ви ii у наступних своi вiршах повiдаете - в такому ж яскравому виглядi. Ну, а з французькою культурою вашу Рiвненщину ще колись i Оноре де Бальзак, безумовно, поеднав. Йому ж, кажуть, у сiмейних справах та i просто заради подорожi i у вашiй областi - в Радивiловi доводилося бувати. I про тамтешню красу Бальзак теж згадував. Ось, погляньте, якраз: https://h.ua/story/50932/