Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Щєпкін Сергій: ТРОЛЕЙБУС ЕРИ ВОДОЛІЯ - ВІРШ


Щєпкін Сергій: ТРОЛЕЙБУС ЕРИ ВОДОЛІЯ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 14

Пошук


Перевірка розміру




ТРОЛЕЙБУС ЕРИ ВОДОЛІЯ

«У мене є дві фази, мамо, Я – чистий бухарський емір. Коли я тверезий, я – Муму і Герасим, мамо, А так я – «Війна і мир» Б. Грєбєнщіков Ранок як ранок. Нічого особливого. Хіба що серпанок трохи густіший звичайного. І на обрії ніби якісь хмарки. Але диспетчер сказав, що погода буде така ж, як і вчора. А значить буде спека. Хоча погода знадвору – то погода знадвору, від її невгамовного впливу є багато чого: двірники, пічка, кондиціонер, закриті чи відкриті вікна, люки на даху. Інженерія не спить, особливо за кермом: фукає, дмухає, нагнітає, холодить і висмоктує. А от мікроклімат ізсередини… То зовсім інше явище. Мікроклімат ізсередини… Зовсім інше… Проти його діяння є лише один спосіб – нічого не чути, нічого не слухати, ні на що не звертати уваги. Але все це суворо заборонено правилами! Тому доводиться вдовольнятися тихенькою музикою з динаміків, новинами з міської радіостанції, шумом коліс по дорозі та напруженням струменів у жилах організму, а ще, коли вже зовсім все дістане, старими-престарими думками про своє нелегке життя… Життя, коли приходиться все знати. Все знати… Можна, щоправда, ще заспівати чогось такого, свого, наслідуючи якогось із тих, хто співає, – бо є ще мікрофон, але він тільки для чітко визначених випадків, користуватися ним для співу навряд чи можна, тому справжнім спасінням залишається тільки музика, тихенька музика. І ще – напруження струменів… Отож вмикаємося… лічильники обнулили… пасажирів нуль, і – пої-і-і-хали… Легенька нерівність у відкритих воротях боксу, у дзеркалі заднього виду усміхнене обличчя механіка, який щойно дав «добро», на подвір’ї де-не-де працівники. Все як завжди. Зараз на першій зупинці за рогом зайде Віра Іванівна, вихователька дитячого садка, що поруч. Вже стара, вже зігнута, зате стільки людей приємно заглядають їй в обличчя… і всі кажуть: «Доброго ранку, Віра Іванівно!» Вона завжди усміхнеться, бадьоро відповість, запитає як справи. Дехто поцікавиться її здоров’ям. До дуже багатьох звертається, як до дитини. І до молодих, і до вже літніх. Це означає, що вона була їх вихователькою. Жодного разу ще не було, щоб хтось сказав, що його не так звати, що вона помилилася. Всіх пам’ятає! За нею завжди Жорик заходить, її син. П’яниця, але на роботу їде. Одного разу хтось говорив, здається це вихідний день був, що то кара з неба за те, що стільки уваги й любові чужим дітям віддавала. А хтось погоджувався. Жорик працює на заводі токарем, і непоганим токарем, навіть дуже гарним токарем. Колись були часи, коли до нього черги стояли. Виточував таке, що з інших областей приїжджали. Але ось доїдемо до заводу – самі побачите – у нас він відомий художник! Колись був забився на два відра коньяку, що Чапаєва на коні на повний зріст намалює так, що не відрізниш. І намалював! На стіні свого цеху! На тій, що на вулицю виходить. Жовтою, червоною і чорною фарбами. Чапаєв на коні серед пшеничного поля. Та так намалював, з такими подробицями і деталями, що спочатку всі, хто вийшов за територію, стояли і дивилися заворожено, відступивши від паркану по обидва боки, ніби Чапаєву дорогу даючи; потім довго чмокали і хитали головами (хтось іще зауважив, що іноді грива у коня ворушиться, іноді пшениця); а потім, коли дійшло до начальства, вирішили, щоб Жорик іще дві стіни замалював, що на вулицю дивляться. Але він тоді пішов у запій. Коли Жорик п’є – він малює на полотні. Закривається у залі батьківської хати, де живе з матір’ю, – і малює. П’є і малює, п’є і малює… Все що потрібно для цього – фарби, купа пензлів, всілякі баночки, ганчірочки, ножички, скребачки, палітри, підставки, полотна і навіть кілька рам для майбутніх картин – все лежить у залі, в шафі і в дивані. Чекає. Чекає натхнення. І коли натхнення приходить – враз те все оживає, починає дихати, струмувати, випромінювати; натягнуті полотна тремтять від очікування майбутніх дотиків, звуки пензлів на палітрах перетворюються на голоси святих ангелів, а небесний хор, що долинає з-за вікон, приєднується до чарівного багатоголосся кольорових тубиків, і всі вони разом співають і співають свою безкінечну заповітну пісню. Безкінечну коли скільки – коли пів місяця, коли місяць, коли ще більше. Це потім його знову заберуть до лікарні, Віра Іванівна продасть Новій Пошті кілька картин, щоб гроші були на лікування, а інші картини закутає і заховає, доки не приїде Жориковий син, Артем, і не забере картини в… те… в Іспанію… на аукціон. Там їх продадуть по кілька тисяч грошей за кожну – дехто з їхніх неабияк цінує художнє мистецтво Жорика. А Жорик підлікується, повернеться додому і знову, в котрий вже раз буде втікати від матері кудись надвір, на вулицю, коли та намагатиметься йому щось розказати. Віра Іванівна буде іти за ним слідом, буде плакати, не соромлячись голосити на причілку, а потім знову змовкне, затихне, аж поки хтось на зупинці не скаже: «Доброго ранку, Віра Іванівно!», і не зазирне ласкавим поглядом в її обличчя. А Віра Іванівна доїде до площі Центральна, вийде через передні двері, довго буде стояти і дивитися вслід автомобільному потоку, потім волі-поволі рушить у бік міського парку, де є дерева, лавки і голуби, що останнім часом манять її до себе все дужче і дужче. Ось і зупинка номер один, але… немає ні Віри Іванівни, ні Жорика… дивно… робочий день… Невже він знову малює, а вона йому знову попоїсти намагається занести? На зупинці тільки двоє діток з мамами. Хлопчик і дівчинка з ранцями. Вони нові пасажири, в школу, в перший клас тільки-но пішли. Ласкаво просимо! Мами балакають про щось… Віра Іванівна… лікарі… серцевий напад… не встигли… повісився… Ні!!! Ні-ні-ні!!! Не хочу нічого чути!! Не хочу нічого слухати!! Обережно, двері зачиняються! Наступна зупинка – «Ера Водолія» ***

ID: 862869
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.01.2020 18:51:03
© дата внесення змiн: 28.01.2020 18:51:03
автор: Щєпкін Сергій

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (45)
В тому числі авторами сайту (2) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Любов
Ооооо: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Ооооо: - Любов
Синонім до слова:  Художник
Svitlana_Belyakova: - Творець
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Зоя Енеївна: - Крайня частина(чогось).
Синонім до слова:  Камінь
dashavsky: - Впертий чоловік. :D
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Тягар
Синонім до слова:  Камінь
Genyk: - Душегуб
Знайти несловникові синоніми до слова:  Камінь
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Художник
Віктор Цвіт: - Живописець, малювальник, Живограф
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Віктор Цвіт: - Бік, грань.
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Genyk: - Залишок
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Svitlana_Belyakova: - Лезо-подібний кордон...
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
dashavsky: - Окраєць.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Кромка(чогось)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ванна
Г. Орел: - Банна
Синонім до слова:  Художник
Марія Глорія: - Мордопис😅😅😅
Синонім до слова:  Халат
Зелений Гай: - Рушник з рукавами.
Синонім до слова: 
Genyk: - Відірвальниця
Синонім до слова: 
Юхниця Євген: - Сабантуй, небудні,відзначайниця, вшанувальниця
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Sin el mar: - Свято
Синонім до слова:  Художник
Sin el mar: - Митець
Синонім до слова:  Художник
Genyk: - Малювальник
Синонім до слова:  Художник
dashavsky: - Богомаз.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Художник
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Заводити(включати автівку)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Стукіт
Літератор: - грюкіт,перестукіт ,
Нові твори