... А ти, сиротино, живи,
Як вітром одірване листя,-
Ні місця тобі на землі,
Ані задоволення з пісні.
Неси свою ношу життя
Туди, між кургани-могили,
Без віри у ціль, без пуття,
Заплаканий в ремствах безсилих.
Йди тінню помежи людей,
Не відаючи, сиротино,
Ні серця з дівочих грудей
Ні теплої ласки дівчини
Живи, сни весняну грозу
Лиш думай одне, сиротино,
Чи зронить хтось тиху сльозу
Колись на твою домовину
___________________________________
...А ты, сіраціна, жыві,
Як ветрам лісток адарваны,—
Ні месца табе на зямлі,
Ні радасці з песень жаданай.
Нясі сваю ношку жыцця
Між наспаў-курганаў магільных,
Без веры ў свой цэль, без пуцця,
Расплаканы ў жальбах бяссільных.
Як цень з таго свету, ідзі,
Не знаючы ў долі сірочай
Ні сэрца з дзявочай грудзі,
Ні сонечнай ласкі дзявочай.
Жыві і сні сны аб вясне,
Ды думай адно, сіраціна.
Што нават ніхто не ўздыхне
Калісь над тваёй дамавінай.
