|
І знову дощ і знову каплі, на моєму вікні,
калюжі на дворі,коли повинні бути,сугроби сніжані.
З даху річкою,біжить водичка дощова,
і настрою,як не було,так і нема.
Сніг,морози,лід і буря сніжана-
ось,що в цей час,я маю бачити з вікна.
А тут,ці капельки,вже остогидлого доща,
біжать у низ,змиваючи весь бруд зі скла.
Якби моя душа теж, так омилась,
а настрій і погода-ну всеб,змінилось.
Щоб не доповнювало-одне,одного,це все,
як пори року-кожній порі,дано своє.
Сріблом виблискують,ці каплі дощові,
але душа й думки,кульгають в темноті.
Хоч Зиму,якщо чесно,ну не люблю,
але настрій такий-Зиму хочу!
Хоч ці дощі,я думаю і не винуваті,
та дивлячись на двір в калюжах-не хочу думку поміняти.
Ось й звинувачую,усіх і вся-завжди,
у тому,що не можу,помінять думки.
ID:
862557
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.01.2020 18:31:22
© дата внесення змiн: 25.01.2020 18:31:22
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
