А раптом завтра я помру
І перестану існувати,
В холодну, земляну нору
Піду, туди, де батько й мати.
Для чого я прийшла в цей світ
В лиху, важку, страшну годину?
Зазнати мук, страждань і бід?
Навіщо Бог дав цю дитину,
Каліку, виродка, таку
Огидну з вигляду "чортину",
Самотню, бідну і слабку,
І непотрібну всім людину?
Чому не знищили мене
В дитинстві? Адже так старались!
Батьки, сусіди, все земне
Мені ворожим виявлялось.
Хто рятував мене тоді,
Коли вже смерть ось-ось ухопить?
Допомагав у тій біді
Хто? Ангел? Чорт? І де він ходить?
На ці питання вже ніхто
Не відповість мені ніколи.
Не потривожить і Христос
Це тіло бідне, захололе.
А на планеті, як завжди,
Життя продовжить вирувати.
Не повернуся я сюди.
Мене тут нІкому чекати.
Сиджу, сумую. Гасне день.
Печаль у душу заповзає.
Враз чую - у мізках "дзелень":
Хтось есемеску відправляє.
