| | 
| Перевірка розміру |
|
|
|
Траурне коло
|
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.
Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,
у зграї неначе примар,
лишень споглядають довкола,
де зімкнене траурне коло.
Жалобою вінчане Небо.
Сльозу омиває дощем.
Скорбота у серці та щем.
Для дівчини сукня весільна
труну покриває суцільно.
***
Виною пригнічене Небо…
Можливо, пташиний щебет,
покликаний Волею Бога,
зернятко надасть допомоги.
Якщо це, звичайно, можливо.
Та тільки не станеться дива.
Лиш мріється: жити щасливо.
Це кожній людині властиво.
20.01.2020.
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120012109035
ID: 862112
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.01.2020 19:55:58
© дата внесення змiн: 21.01.2020 19:55:58
автор: Таня Яковенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
|
|
|
|
