Ну от і все. І свічка догорає…
Дороги різні й різні в нас світи.
Ти кажеш, ніби все колись минає,
Прощання наше - спалені мости.
Не знайдені єдині ті слова,
Які сплели б назавжди наші долі.
Я в білій сукні мріями пливла
В життєвій п’єсі ж поміняли ролі.
Опущені куліси сподівань,
В відносинах заміна декорацій.
Кохання кадри стер ти без вагань,
Відбитки душ без ідентифікацій.
Ти все сказав і не твоя вина,
Що так беззастережно довіряла,
Любові глибину, усю до дна
Все чистою монетою сприймала.
Вагон пішов і спорожнів вокзал,
Фата лише десь угорі літала…
Самотність починала карнавал,
Розлука стрілки часу коливала.
Л.Г.,нічого особистого.
Дорогий п. Олексо, чесно кажучи надрукувала, бо хотіла, щоб хтось з майстрів пера допоміг. Змучилася з ритмом, ніяк не виходило. Дуже, дуже вдячна, що значить - профі. Ще раз передивлюся і виправлю. Ціную кожне Ваше слово. Гарних свят!
Так зворушливо і глибоко передані почуття, що тривожать душу. Дуже гарно написала Олесечко!!! Бажаю твоїй ЛГ тільки щастя, а тобі гарного дня сонечко!!!
По всякому бывает...(
Но,в любом случае,это всё к лучшему...
Лучше,совсем ни с кем,чем лижбы с кем по жизни!!))/ с ними страшно...) когда идешь,идешь....А затем,бац!…и предал,да не просто,а коварно и изощренное,это хуже всего...