Моєму прадіду Лівону Манільчуку присвячую:
Моєї бабці сивий батько
Репресій, також, не минув,
А їх в 30-і так багато,
Що в списках кожен п’ятий був.
Збирали, везли як худобу,
В товарняка́х на соловки,
Бо то все –« вороги́ народу»
І куркулі - хоч батраки́.
А во́рог тим, що був не ле́дар –
Трудився на своїй землі,
Держав скоти́ну, був господар,
Хоч заробітки мав малі.
З того холодного Сибіру
Додому він не повернувсь,
Дітей цькували вже без міри
І ненавиділи, чомусь.
Що в хаті бу́ло, те забрали
І у колгосп все віддали,
А дітки матір поховали
Й малими працювать пішли.
І вже найстаршенька Ганнуся,
І для Марини, й для Петра,
Була́ як батько, як мату́ся –
На те ж бо старша є сестра.
І там – в малесенькій хатині,
Що у Кара́ковім кутку́,
Ці дітки знали: завини́ли,
Бо їхній батько є курку́ль.
Іще система та «совєтська»
Зім’ять зуміла їх не раз,
Та часто згадували батька,
І матір, і дитинства час.
мого прадіда також - викинули з дому .. а в сибір не відправили бо він єдиний був на районі з Освітою та навичками Господарника ...
алкаші - "Пролєтарій " примусили бути деякий час Директором підприємства
Ну а нас ось так, розмазали повністю і сиріт "пустили по світу" поневірятись. Дякуючи моїй бабці, менші брат і сестра виросли порядними людьми. Правда,молодша сестра вийшла заміж, родила доньку і пішла із світу дуже молодою, залишивши сиротою свою дитину і яку виховувала мачуха, бо батько женився вдруге, привів мачуху в дім а сам через короткий час пішов на війну і звідти не повернувся, то дитина повністю залежала від мачухи.. А брат прожив до старості. Гарним був господарем, добропрядною людиною. Дякую, Валю!
А моя бабця зазнала поневірянь ще змалечку, залишившись сиротою і взявши на себе відповідальність за менших братика і сестричку.. А коли вже багато
пізніше, були застосовані репресії проти неї самої і коли її відпустив красноармієць прямо з під розстрілу, зіславшись на те, що не хоче брати гріх на душу. І вона від одної зими і аж до другої, ховалась від влади по берегах і стиртах, і тільки вночі приходила додому поїсти і подивитись на малих доньок, які спали і були під наглядом свекрухи, то в цей період у неї нервова система не витримала і трішки "поїхала криша". Наслідки цього всього вже пам"ятаю і я.. Дякую, Олексо!
Це прочитала вірш Ганни Верес про репресованого діда і він мене надихнув згадати свого прадіда. Чомусь нашому родоводу у всі часи діставалось.. Дякую, Амадею!