Мої думки
пурпурними нитками шиті,
Та кращої не має митті,
Коли співає соловей
І червоніють маки в житі.
Коли сороки на ланах,
Коли приходить літня злива,
І медом пахне у садах,
Та стигне хлібом жовта нива.
Коли курличуть журавлі,
Коли у лісі день минає
І хилить трави до землі.
Та дубом мовчазним хитає
Коли земля засне невинно,
Коли закружить хутровина,
Коли проб’ється сонця промінь
В мою отруєну свідомість.
Та кращої немає долі,
Коли гуляєш вітром в полі.
Коли летиш як птах у небо
І повертатись вже не треба,
Бо всі хто треба ті зі мною
Немає в світі більше болю.
Є тільки шлях в небесні зорі
І тільки ті хто з нами поряд!
