О, вірний друже, милий друже,
Скучатиму по тобі дуже…
Були ми добрі, щирі друзі:
І в роботі, й на досузі…
З тобою, в унісон серця,
Ми прожили четверть життя.
Не завада - тахікардія,
Лиш на дружбу вся надія…
Я так любив тебе! Кохав!
Зимою і в жару вкривав,
Щоб ти не мерзнув, не хворів
Жалів завжди тебе, як вмів…
Свої пісні тобі співав,
Щоб ти не часто доставав…
Був, щоб здоровий, не чихав –
Нащо мені таке лихо…
Від халепи тебе рятував,
Як праве вухо відірвав,
Як очі гасли – не світився -
На тебе навіть трохи злився!
А як застряли ми у ямі –
Згадав я тут про рідну маму!
А хто, скажіть, і не згадає,
Як в тебе силоньки немає?
Жінки цього не розуміють...
Вони тоді лише радіють,
Коли друг тягне, мов ті коні,
Що їх і вітром не догониш!
Ми так дружили довгі роки
Крутіші появились поки…
На нас поглядають із боку -
На що, мовляв, така морока…
. . . . . . .
Сміятись, не спіши, не смій!
Бо «Запорожець»- друг це мій!
Він, хоч наївний, необачний -
За досвід йому щиро вдячний!
В.Ф. - 27.11.2019
То таки дружбан справжній. Перша наша з чоловіком машина була "сімьорочка". Щоб виплатити кредит гарував на 3 роботах. Через деякий час продали її - я плакала. Переповнили почуття, бо звикаєш, як до друга, до автомобіля.
Дякую Вам, Олексію. Народна мудрісь на те й народна, щоб знати, що до чого. А старий друг він, звісно... дешевший нового
Р.S. Переходьте вже на ім'я - Віра
Дякую, Валентино Григорівно! Тепер цього друга відносять вже до ретро, як і нас, а колись орел він був
Світлої і теплої Вам зими. Завжди рада нашим зустрічам
Ой було, Ніночко, всього було з цим вірним другом! І картоплю мішками возив, і нас - по гриби... Правда, хто кого витягував під гору це вже інша історія, яку ще думаю написати.
Щиро вдячна за відгук.
Хай прийдешня зима буде Вам теплою та радісною.