Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Проговорилася / проза/ - ВІРШ


Ніна Незламна: Проговорилася / проза/ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 14

Пошук


Перевірка розміру




Проговорилася / проза/

Ніна Незламна :: Проговорилася / проза/
/ Одна сторінка з особистого життя/ За вікном зима… Та сніжна, сувора зима мені запам`яталася на все життя. Це було напередодні нового року… Зо два дні, сипав білий пухнастий сніг, а вчора під вечір, ох і хурделило…. «Світу білого не видно»,- так мама казали. Ми вже й так кілька днів не висовували носи надвір, бо такий був сильний мороз, аж вікна понамерзали льодом, а так хотілося покататися на санях. Наша вулиця довга, тягнулася вздовж великого поля, відмежовувалась від нього широкою дорогою. На цьому полі, під час війни, німці зробили склад зброї, так всі розповідали. Я теж, як ще меншою була, пам`ятаю вибух на полі. Це було влітку, аж хату трусонув, всі хто був в ній злякалися, повискакували на вулицю. З інших осель теж всі повибігали, дивилися на поле, майже посередині, стіною стояв пил. Як він розвіявся, виднілася купа землі разом з конюшиною. Люди шепотіли між собою, що добре, що не пшениця росла, так би весь врожай згорів. Туди, де стався вибух, дітей не пускали, казали глибоку яму вирило і що там підірвалася циганка з двома дітьми. Всі журилися, що така біда сталася. На другий день сюди приїхало багато військових, все поле перевірили, ящиками вивозили патрони, снаряди і бомби. Мені здавалося бомби були схожі на довгі груші, але дуже завеликі. Тільки після перевірки, батьки нам дозволили бігати по полю. Ну правда коли, ще нічого не сіяли, або зібрали врожай. Там інколи сіяли пшеницю, кукурудзу, а охороняли все об`їждчики з батогами, це такі чоловіки в військовій формі на конях. Садили там і картоплю, старша сестра Ліда її збирала, коли вже сніг падав. Пам`ятаю, ми теж з Олею(сестра старша на три роки за мене), допомагали їй, хоч і холодно було. Пальці рук так замерзали, аж зашпори в них заходили, біліли, як з поля прибігали в хату, швидко руки пхали в теплу воду, відігрівалися. Моє рідне поле мало невеликий схил до дороги, тому коли гуляла хурделиця, з нього несло й несло снігу, аж засипало паркани. А одного разу так насипало, що тато не міг відкрити двері надвір. Він зразу, як тунель пробив руками, а потім вже відкидав від дверей. Добре хоч сніг був пухким, а так би прийшлося з іншої сторони вікно витягувати, так мама клопоталася. В нас сім`я велика була. Старша сестра жила окремо, вже вийшла заміж, друга сестра в цей день була на роботі, вона працювала на швейній фабриці в Харкові, а третя сестра по направленню поїхала працювати в Москву, вона закінчила медичне училище. Четверта сестра вчилася в Харкові на штукатура. А брат, старший за мене на сім років, пішов до сусіда однокласника, пограти в карти. Він часто там пропадав, казав нам,- Мені нема, що з дівчатами водитися. Тож ми з Олею, цього дня, в обідню пору, залишилися вдома з мамою. Я не знала, що мама робила, але вона, то заходила в хату, то знову поспішала в літню кухню. Ми дуже просили маму, щоб відпустила нас погуляти, покататися на санях. А кататися було де, старші діти прямо на полі накидали гору снігу й всі по черзі з криниці носили воду й поливали її. Вона за ніч замерзла, аж дзеркалилась. Гора мала схил на дві сторони, одна сторона довша, з невеликим схилом до вулиці, а друга сторона з крутим схилом, тягнулася в глиб поля, вона навіть мала два трампліна. Старші діти й навіть дорослі, каталися на крутому схилі гори, а молодші діти спокійніше з`їжджали з довшої сторони. Це спеціально так зробили, бо старші діти не хотіли водитися з меншими. Нарешті мама дозволила нам піти погуляти, наказала Олі, щоб дивилася за мною. А, як я замерзну, щоб відразу йшли додому. Оля одяглася швидко, вона ж до школи ходила, було в що одітися і взутися. А мені мама шукала одяг, перебирала старі лахи. Нарешті знайшла братові штанці, вони, правда, були завеликі, але мама їх підв`язала резинкою. Взула мене в старі черевики Олі, а щоб не спадали, нап`ялила на мене чиїсь великі панчохи, склавши їх вдвоє, шепотіла, що так буде тепліше. Одягла в осіннє пальто, навіть не знаю чиє, його напевно всі переносили. А на голову пов`язала велику ворсисту хустку. Вона така була велика, що ховала мені плечі. Мама наче загорнула мене нею, пов`язала навхрест попід руки, посміхнувшись сказала, -Ну от ти тепер в мене «мужичок с ноготок».* Я відразу запитала, А, як це мамо, з мене сміятися не будуть? -Та, тож Миколка тобі розповідь читав, що не пам `ятаєш? Там хлопчик був на картинці… Я, аж зраділа, коли пригадала? -А, це той, що з лісу на возі дрова віз? Вона кивнула головою. Коли ми виходили з хати, сказала, - Йдіть, тільки ж нікому не кажіть, що я самогонку жену. А то, міліція прийде, біди не оминути. А ти ж Олю, дивися, як Ніна замерзне, зразу приведи додому. Я хвіртку на клямку закрию, ти ж дістаєш її відкрити. Ми задоволені, кожна з санями, вийшли до юрби дітей. Для мене звичайно сані з товстими дошками були заважкі, але ж так хотілося покататися. Оля відразу побігла на крутішу гору, а я каталася з меншими дітьми. Весело, галасно навкруги. Всі діти задоволені, вже й в сніжки награлися й накаталися на санях. Менших дітей, на горі ставало все менше й менше. І я позирала до Олі, гукала, махала руками, щоб йти додому. Бо вже пальці на ногах, здавалося не мої та й під носом було мокро. Вже сутеніло, я підійшла до Олі, тупцювала ногами, -В мене ноги вже змерзли, пішли додому… Вона вся розчервоніла, здивовано кліпала очима, - Тю, подивися, ще всі діти катаються, завтра ж неділя, в школу не йти, чого й куди мені спішити. Ти порухайся більше, тоді й зігрієшся. І посміхаючись, пішла до своїх дівчат. Я, ще два рази з`їхала з гори та холод пробирав все тіло. Не могла терпіти, знову гукала Олю й махала їй руками. Але вона не звертала на мене уваги, підіймалася на гору. Я з розсердя лягла животом на сані, вирішила, з`їхати з гори так, як старші діти катаються. Та раптово сані перевернулися і я полетіла стрімголов. Очутилася неподалік гори в пухкому снігу. Хтось мене взяв на руки, струшував з хустки й з обличчя сніг, - Ану, хто це? Ти чия? Мені всміхався дядько Василь. Його всі називали дільничний, а чому, я не знала. Він жив в кінці нашої вулиці. Я шморгаючи носом, назвала, як звати маму й тата. -О, то це ж зовсім поруч, пішли я тебе заведу додому, бачу ти вже вся, як бурулька, мабуть замерзла. - Угу, – кивнула я головою. Я знала, що дядько добрий, він інколи всіх дітей на вулиці пригощав смоктальними цукерками. Раділа, що ніс мене на руках, ще й притулив до себе і в той же час віз сані. Дядько Василь товкнув хвіртку рукою, але вона не відкрилася. І тут я пригадала, -О! Мама хвіртку на клямку закрила, щоб ніхто не заходив, бо вона самогонку жене…

ID: 856331
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.11.2019 16:15:22
© дата внесення змiн: 29.11.2019 16:38:35
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 22 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Любов Вишневецька, ТАИСИЯ, Ніна-Марія, Микола Холодов, геометрія, Надія Башинська, Веселенька Дачниця, Світлая (Світлана Пирогова), Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (192)
В тому числі авторами сайту (40) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Ніна Незламна відповів на коментар Мартинюк Надвірнянський, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна,що читаєте мої твори! Всього найкращого Вам! give_rose 21 22 22
 
Надія Башинська, 16.12.2019 - 08:53
12 16 12 16 12 Дуже гарно, Нінусю! 021 019 el el el
 
Ніна Незламна відповів на коментар Надія Башинська, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Надійко! give_rose 22 22 21
 
Ольга Калина, 10.12.2019 - 09:37
12 12 От цікаво: чи закінчився візит дільничого?! biggrin biggrin biggrin biggrin
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Олічко там нічого цікавого...Вінпішов в літню кухню,по- сусідські випив 100 грамм, мама , ще й пляшку з горілкою йому дала. Попередив,щоб була обачна,але ж знав,що не торгували горілкою,а вигнали для сім*ї на свята. Це вже ,я дізналася,коли тато приїхав з роботи, на другий день,мама йому розповідала. Звичайно, мама того дня, трохи посварилася на нас обох...
Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Ольга Калина відповів на коментар Ольга Калина, 10.12.2019 - 10:28
biggrin biggrin give_rose give_rose give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олычко! Гарного дня Вам! give_rose give_rose give_rose
 
Любов Іванова, 06.12.2019 - 11:30
Ваші прози настільки образні і реалістичні!!! Я в захопленні від кожної з них!!! 16 16 12 12 sp ft love03 love03 love03 icon_flower icon_flower icon_flower el el el
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Любочко!Це реалії життя і тільки...Успіхів Вам! 21 22 22 give_rose
 
Маг Грінчук, 06.12.2019 - 00:12
12 16 22 give_rose 021
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 22 22 21 23
 
Микола Холодов, 02.12.2019 - 21:20
12 Дуже сподобалась Ваша проста і правдива розповідь! give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Микола Холодов, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, шановний! 21 22 22 23
 
Ось така вона, дитяча наївність!
гарно написано, так наче я сама там побувала, згадала своє дитинство.
12 12 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Людмила Григорівна, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Людмилко! Рада Вам! give_rose 22 22 21 Я трохи прихворіла,вийду пізніше...Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Дякую, Ніночко! Дуже цікаво! Зачиталася, бо Ви - Майстриня прози. icon_flower 16 16
І своє дитинство згадалося: і гори снігу з санками, і ковзани із полін, які ми привязували мотузками до ніг, щоб покататися на льодовій річці, і посинілі від морозу ноги, як відігрівалися на гарячій печі... girl_sigh
 
Ніна Незламна відповів на коментар Веселенька Дачниця, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам! Рада,що сподобалась проза. Успіхів Вам! give_rose 21 22 22
 
Які чудові і незабутні спогади, які так цікаво розгорнуті в цій розповіді. 12 12 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Наталочко! give_rose 21 22 22
 
Valentyna_S, 30.11.2019 - 19:06
В цій незакінченій історії так багато спільного із моїм дитинством: і кучугури, і санчата, і самогон smile Дякую за приємність знов поринути у ті далекі часи 16 16 friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар Valentyna_S, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Валюшо! Тут основне,те,що мені найбільше запам*яталося, що ПРОГОВОРИЛАСЯ,так можна було продовжити...Та там цікавого вже нічого не було...Мама тільки посварилася.. А Дядько Василь,був у мами в літній кухні.Як потім мама розповіла татові, що налила йому сто грам випити,ще й пляшку з собою дала.Адже він знав( можна сказати по- сусідські),що гнала мама горілку для сім*ї на свята,адже продажем горілки ніколи не займалися...
Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Ірин Ка, 30.11.2019 - 18:37
Цікавий спогад що став оповіданням!!!
12 12 12 16 smile
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Радо вітаю Вас! Щиро дякую! give_rose 22 22 21 give_rose
 
Віктор Варварич, 30.11.2019 - 12:02
12 Дуже гарно! 16 16 give_rose give_rose give_rose sp
 
Ніна Незламна відповів на коментар Віктор Варварич, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пане Вікторе! give_rose 21 22 22
 
Чарівна ваша проза Ніночко!!! Ніби сама побувала біля вас у ті часи... Дуже цікаво написали!!! 12 12 16 16 16 give_rose icon_flower el shr el 22 22 23 23 23 021 9
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Танічко!Рада,що сподобалась проза. Гарного дня Вам! give_rose 21 22 22
 
Малиновый Рай, 29.11.2019 - 23:53
цікаве оповідання.сподобалось.
give_rose friends hi friends give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Малиновый Рай, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, шановний! give_rose 21 21 22 22
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Знайти несловникові синоніми до слова:  Смаколик
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ручка(дверна)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Синонім до слова:  Ізоляція
Данило Київський: - Самозбереження :22:
Знайти несловникові синоніми до слова:  ковач
: - коваль
Синонім до слова:  Любов
Г. Орел: - Туга Душі за досконалістю.
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Г. Орел: - Власницький інстинкт
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Поступовність
Синонім до слова:  Ізоляція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю".
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю"
Синонім до слова:  Еволюція
Genyk: - Тримання удару
Синонім до слова:  Ізоляція
Genyk: - Виокремлення
Синонім до слова:  Ізоляція
Максим Тарасівський: - Синя ізолєнта
Знайти несловникові синоніми до слова:  Еволюція
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ізоляція
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
boroda-64: - асясяй
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Нервотрус
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Серценеспокій
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Злинці
Синонім до слова:  Любов
мышь: - Дихання, вічність, дар божий
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Нові твори