Цей вірш про чудову і тендітну Наталю.
Їй всього 39 років.
Вона мужньо всі роки бореться з раком.
Та цього разу хвороба не дає
шансу видертися з її лап…
Бринить життя тоненькою свічею,
Ще мить, здається згасне назавжди.
Лиш іноді сухі вуста благають:
—Дай смерті швидше, Господи… Й прости.
Боролась, з усіх сил, ти знаєш, Боже.
Чіплялась за життя вже стільки літ
І вірила, любов все переможе,
З надією дивилася на світ.
Була малим човном в безмежнім морі.
Життя штормило, був і дощ, і сніг.
В молитві до тебе у щасті й горі
Знаходила спасення й оберіг.
Коли прийшла біда, лише благала
Щоб син єдиний трішечки підріс.
Один раз відступила. Я ж то знала
Ти, Господи, мене на плечах ніс.
У веснах я цвіла, зимі раділа.
Тепло несла і рідним, і чужим.
Завжди, наче мурашка, я трудилась.
Постукала ж хвороба знову в дім.
Прости мене.., так, не святу, а грішну.
Молю тебе, нічого не кажи…
Лиш посади в саду своєму вишню
І синові в житті допоможи.
Іринко, дякую за підтримку. До неї не можна торкнутися, так все болить, та коли я сьогодні сказала, що написала вірш про неї, вона так вдячно взяла мою руку і довго тримала...
Боже Олесечко читала і плакала. Як же важко і стільки болю... серце розривається... то такі страждання... Господи дай її сили і підтримай у тяжку годину,забери тяжкі муки і пошли зцілення!
І я Танюшко, писала і плакала. Мій лікар вже сварить мене, а я не можу не брати до серця.Тиск зашкалює. Завтра їду до неї знову. Боже, дай мені сили не показувати свого розпачу.
От і я так думаю, Катрусю. Наталя так вірить в Бога, що я б ніколи не подумала, що вона буде просити смерті. Вона була впевнена, що знову вишкребеться...Я теж писала плачучи, наче мені хтось диктував слова... Не можу дивитися на ці муки, серце розривається.
Це не вірш, це дійсно молитва.
Читаючи такий вірш, замислюєщся про все святе що є
в житті, по-іншому сприймаєш і оцінюєш життя.
Дуже талановито написано. Спасибі за гарний вірш.
І хоч тема дуже важка, та Ви іі розкрили блискуче!
Щастя Вам, натхнення й любові.
П.Андрію, величезна подяка за розуміння.Так боляче дивитися,як вона така гарна і квітуча тепер не може вже вставати,а іноді говорити. При рості 175см, вага 36 кг. Раніше, така оптимістка, була впевнена, що Бог витягне її і на цей раз.Та вже пізно.Сидить у мені цей біль, то ж за 20 хв. написався вірш.
І мене Валюшко трусить, дивлячись на Наташу.Я вже втрачала найдорожчих людей і від свекрухи не відходила, аж до смерті. А тут, просто пів року працювали разом, а вона так запала в душу,серце ножем ріжеться.