Ми малюємо власні етюди,
Але серце зрадливо тріпоче...
Силуети, фантоми і люди
Оживають на них проти ночі...
Колір вічності влився у спогад
З гіркувато-зрадливим відтінком...
І минуле на них, ніби поряд...
А ти - дівчинка ще, а не жінка...
У волоссі заплутався бантик,
Перші туфлі на міні-підборах...
Твоя пам`ять в рожевих пуантах
В па малює картини прозорі...
З частотою розірваних митей
Чашу пам` яті сповниш до краю...
Чорнобілим етюдом розмитим
Ніжний спогад вночі оживає...
Чудово! 
