Поет язикатий, оце розлютив нас…
Бо річка Глибо́чиця
У творі наснилась йому – Волочиськом
З руками, що мостяться
В парки́х рукавах (Юркови́цею зветься -
Один, Турце́м – інший)
А це ж – вода чиста в бетонних фортецях –
Киянам – на тижні!
У сні, Волочисько, з підземної клітки –
І стукав, і дикає…
Йому б – стоматолога, та одяг з нитки
На смак обліпихи.
…Поету, що смів розказати, вказали,
Що – не друкуватимуть…
Та річка Глибо́чиця, Помийним Валом –
Встає, і вставатиме
Примарою – з кожної мийки-зілля́льки
Й сифонних тих раковин…
Я, вкотре, поету: «Мо', краще - пиши-но
За блиски з-під крану!
Нещільні ж устілки, й нічна стуканина -
Сантехніків – манить.»
…Поет язикатий, йде, каже – заснути,
Би – доспілкуватися
З грудним Волочиськом людською накрути,
Зв,язати із ча́тницями…
08.11.19 р.
Глибо́чиця — річка в Києві, починалася на Лук'янівці, впадала в Почайну, тепер у колекторі. Як річка відома з часів Київської Руси, протікала по території сучасної вулиці Глибочицької, між вулицями Верхній і Нижній Вал. Поблизу Житнього ринку до неї впадав струмок Киянка, що витікав з місцевості Кожум'яки. Первісно Глибочиця мала густу мережу прилеглих до неї струмків (Юрковиця, Турець та інші) та ярів, згодом засипаних під час заселення. Наприкінці XVIII століття старе русло нижньої течії Глибочиці було випрямлено, обваловано задля захисту довколишньої забудови від повені (звідси — назви вулиць Верхній і Нижній Вал), одержало найменування Канава, Канал або Помийник, оскільки сюди викидалися відходи гончарного, дігтярного і кожум'яцького виробництв. Канаву взято в колектор у 70-х роках XIX століття, верхню течію Глибочиці — у 1-й половині XX століття. (Вікіпедія)
чекаю на відповідь е поштою
Цікаво, 
хоч і сумно... 
