Коли я приїхав до Антверпена, він був просто нічними вулицями, "точкою зеро" - ось найцікавіше відчуття, до того, як Антверпен с т а в с я, посів, якщо дивитися із теперішнього моменту, належне йому місце у моїй свідомості. Антверпен, про який я не знав нічого, Антверпен ніякий - це вже потім він стане "наповненим", набуде форми (о, ще й якої "форми"), містом, із яким я зжився, про яке я ніколи не можу сказати, що я не знаю його і антверпенців: Роб, Ів, Сюзанна, Деніс: літо, наче хтось насипав у келих казкового порошку, аби зупинити годинникову ходу - аж ні, я повернувся туди рік потому, і, хоча багато хто з них залишився, то був лише приємний відгук дивовижного Антверпена, і він стирався так із кожним роком, коли б я не опинався на цій вулиці - але поки що цього всього немає, я йду нічним містом, зануреним у світло реклам, і те, що станеться за кілька годин, на світанку, не менш реальне, ніж зараз - за крок від щастя.
ID:
854066
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.11.2019 21:27:03
© дата внесення змiн: 08.11.2019 21:27:03
автор: Сергій Кузін Київ
Вкажіть причину вашої скарги
|
