Скропив міленький дощ осінній
Півсонні вулиці міські.
Від трав пахнуло ніжно сіном.
Збудило сонце день мирський,
Щоб припекти в обід ще сміло.
Доношують убрання з літа:
Легенькі сукні та взуття.
Засмагою пливе зігріта
Осіння перша гала та.
Хизуються зеленим віти.
Дзвенить криштальна прохолода,
В повітрі срібленім – озон.
Потішить трохи ще природа,
Міцний у літа нині трон.
Така мадридська вже погода.
Весна і літо – фаворити.
Морозів, правда, тут нема.
Убрані міцно в свиту критик
Благенькі осінь і зима.
Спікають літечка марміти.
Глибоке синє-синє небо,
У ньому не летять ключі,
Бо в інший край нема потреби,
Смакують вдома калачі…
Повітрям дихаю не вдома,
Шукаю рідне і знайоме.
12 вересня 2018
(с) Валентина Гуменюк
Шкода, що доля розкидала українців по всьому світі, а до рідної землі серце лине щодня.Дуже щемно, Валюшко. 
