Дитинство безтурботне, босоноге.
Мого життя - трояндові літа.
– Прошу тебе, не поспішай в дорогу,
Адже назад загубиться тропа.
Хай полечу ще ластівкою в небо!
Метеликом торкнуся пелюсток.
– Постій, не йди! Хіба вже є потреба?
Затримай казки райдужний місток.
Ще покружляю з буйним вітром в полі,
Спиваючи уранішню росу.
Ще повальсую в зоряному колі,
Відчувши срібних променів красу.
–Лиш зрозумій! Прощатись так не просто,
Бо чарівна твоя всіляка мить!
В твоїх обіймах легко й медоносно,
Все зрозуміло й радістю дзвенить.
–Тож зачекай, дитинство босоноге!
Мого життя - веселчаста пора.
– Прошу тебе, не поспішай в дорогу,
Адже назад загубиться тропа.
25. 10. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Лаурочка!!))) Это просто сааааамое прекрасное ,что можно вспоминать и вспоминать в нашей жизни!!!!)))) ДЕТСТВО!!!!)))) Оно и лечит и вдохновляет и облегчает жизнь, и несёт много в настоящую(взрослую)жизнь!)...Как приятно читать о детстве людей и вспоминать своё тоже!)) Очень понравилось,спасибо Вам,Лаурочка!))) Дай БОГ Вам,Лаурочка,что б Вы чаще посещали мыслями Ваше неповторимое милое детство, а каждое посищение приносит Вам много радости и счастья во взрослую жизнь!)))
Дякую Вам за теплі слова. Хоч писала цей вірш не про своє дитинство. Див. вище. Але дитинство - найкраща пора життя кожної людини. І всі ми його згадуємо з ностальгією.
Дякую Вам, пане Алексе, за коментар. Написала цей вірш не про своє дитинство, див. вище, але кожен згадує своє. Ці роки нашого життя - найкращі. Жаль, що ми цього не розуміємо в дитинстві і хочемо скоріше вирости.