Є на світі такі люди, які ходять поруч і не помічають нас...
А є такі, які бачать нас та ще й зовсім голими, з усіма нашими плюсами і мінусами. Бачать нас самотніх, розгублених, зневірених...різних...
Деякі з них підійдуть, зупиняться на кілька хвилин, щоб порозглядати усі родимки і шрами на нашому тілі, та й далі побіжать по своїх справах.
Є такі, які додадуть шрамів, а потім ще й штовхнуть куди подалі від себе, щоб не заважали їм йти своїм життям.
Деякі із задоволенням встануть поруч і так само познімають із себе весь одяг.
А є такі, які подивляться на це все дійство із захопленням і буркнуть собі під ніс: "Це ж треба стільки сміливості мати, щоби ось так роздягнутися!" - посміхнуться та й підуть далі.
І нарешті, є такі, які просто підійдуть і загорнуть у теплу ковдру, налиють гарячого чаю, а потім візьмуть за руку, і, відчуваючи душу, покрокують з нами цією землею...
Хочу сказати: дякую вам, Такі Люди, за те, що не дивлячись на відстань і час, ви не відпускаєте мою руку...
***
