Дивлюсь, я обабіч, отам де дорога
Маленьке дівчатко, з"явилось з-за рогу,
Одненьке, беззахисне, мабуть, щось сталось?
Узріло дорослих. ще більше злякалось
Забилось під кущик, як теє зайчатко
Чому одне ходить, маленьке дівчатко?
До нього наблизилась, взявши на руки
Сльоза з оченяток і серденько стука
Погладила ніжно, міцніш пригорнула,
Щоб швидше дитятко про сльози забуло,
Чому ти одненьке і де твоя мама?
Дівчатко сказало:"Що я заблукало"
Ховалась від мами, у жмурки ми грали,
А потім завзято.по черзі шукали,
От я і забігла, сховатись хотіла,
А люба матуся, знайти не зуміла
Тепер я одненька, шукаю матусю
Та більш загубитись, я дуже боюся,
І знов з оченяток, закрапали сльози,
Бо маму дівча, відшукати не може
І ось ми разо́м уже у дорозі
Шукаєм матусю і там, і на розі,
І миле дитятко, умить закричало,
Бо в натовпі маму, дівчатко пізнало
Матуся підбігла і сльози вже градом
І доню на руки, взяла вона радо,
Тепер ми матусю, не будем так грати,
Бо бач, ти не можеш мене відшукати.
Дуже цікава, зворушлива історія. Родзинкою твору є
виховний момент, як для дорослих, так і для діток.
Доступно розкрита тема і для дитячого сприйняття.
Чудово, Наталочко!
Наталочко,гарно ти все описала
Дівчя налякалось і мама кричала
Наукою буде у їхнім житті
Подумала мама сховалась в кущі
В нас час таке часто буває
Залишить дитя, а сама утікає
Наталочко, рідна моя, я рада із вами
спілкуватись... Та інколи не маю можливості такої За матір'ю я маю доглядати,котра не ходе ногами... А іще маленький онук?