Народна мудрість є одна,
Її ніде не діти.
Вона підтверджує сповна,
Що "Діти - наші квіти."
Бо так було воно і є, -
Цього не заперечиш.
Діти - продовження твоє,
А їх, - ти не позичиш.
Щасливі діти лиш тоді,
Коли є мама й тато.
Якщо живуть в любові всі,
А кожен день, як свято.
Діти раді і веселі,
Як біди не знають.
Батьки, а в школі вчителі
Їх мудрості навчають.
Плачуть діти... В тих краях
Стріляють гармати.
Нема батька - десь у мандрах...
Не знати: - Де ж мати ?
Чадо плаче... Не новина,
Якщо тут карають.
Тільки незначна провина -
Безглуздо повчають.
Нехай світ буде добріший,
Хай сміються діти !
Пам'ятати будем завше:
Діти - наші квіти.
Безмежно дякую, Любочко, за підтримку вірша, який давно написаний. Завдяки Вам, я зробила поправки, бо це перші мої вірші і зараз не все подобається самій. Спасибі, що надихаєте.
Доброго здоров'ячка, сонечко. Стільки відразу почула хорошого про себе, що тепер сумніваюсь: - Хіба це я? Безмежно дякую
за супер-коментар, відчуваю, що діток, Ви , любите так , як я, Наталочко, бо як їх не любити.
Від душі вдячна, Надійко, за той позитив, що завжди отримую від Вашої поезії, коментарів.
Приємно дуже, що читаєте, тим самим заохочуєте
пробувати далі. Зі Святою Покровою!
Давно відчуваю, ніби я, Вас, знаю. Так ось воно і
Ви вчителька. Зі святом! Здоров'я міцного, щастя
земного. Не перестаю дякувати, що постійно маю, Вашу Валю, підтримку, заохочення.
Вдячна щиро за відгук, приємно, що ця тема, Вам,
не байдужа і мені в День вчителя. Звичайно, не
повністю висвітлена тема: тут генетична складова,
виховання, приклад батьків, стосунки у сім'ї і т.д.
Ця тема - батьки і діти - вічна. Добра,удачі! :