її висмоктують до білої води
складні взаємини із внутрішнім коханцем_
причини й наслідки - в таблиці та ряди,
бджола засохла у порожній склянці,
обличчя мимобіжних сіромах,
зачини без сюжету й епілогу<
вона прискорює своє серцебиття,
проймає сміхом окіл порожнечі,
освячує презирством почуття,
вслухаючись як пил вкриває речі,
сплітає павутиння в снах чужих_
>
вона спроваджує порожніх та блідих
за льодяний поріг пустих ілюзій,
щоб потім жодного не пригадати з них,
йдучи в нікуди по найтоншій смузі,
лишаючи як докази сліди -
розчахнуті зів’ялі чорні квіти,
її висмоктують до білої води
й ведуть туди, де чорне сонце світить...