Надвечір'я... Знов спливає днина:
В роботі, справах у турботах. Не одна
Година, мить чи то хвилина, -
Вони вже випиті сповна, до дна.
Вже оксамит вечірній, а зіроньки срібні
Шикуються із місяцем у ряд.
Зніми одежину, що носиш в будні,
Вберися у звабливий свій наряд.
Хтось тихо, ніжно відчиняє двері...
Коханий Вечір вже зайшов до вас.
Залиш тривогу, смуток, жалі, нерви
Звабливцю-вечору віддай свій вільний час.
Прийшов він на побачення з тобою:
Обняти, пригорнути від душі.
Розкрий всі карти лиш йому одному,
Щоб він забрав печаль, дилеми всі.
Ти посвяти його в свої проблеми.
Віддай усе, що може лиш узять.
І щастя більшого тоді й не треба,
Коли залишиться з тобою благодать.
Чаклунка-нічка стелить покривало.
В душі, на серці - спокій і тепло...
Бо завтра прийде День, як не бувало,
А місяць й зорі дивляться в вікно.
Дуже гарний вірш, написаний душею. Дійсно, вечір - це час, який треба присвятити відпочинку і роздумам про своє життя. Не перейматися дріб'язковими нескінченними справами, вони того не варті. Дуже сподобалося!
Вдячна безмежно за прекрасный коментар, що зігрів душу, Ваше, сприйняття і підтримку моїх творів. Щиро хочу сказати, що Ваша творчість мені дуже до душі.
Приємно вражена, п.Вікторе, що так гарно відгукнулись саме на цей вірш. Небесна тематика
(і все, що пов'язано з нею) моя улюблена. Тому
Ваш, вірш про сутінки мені дуже сподобався.
Спасибі, від душі.
Дякую від душі,
Надійко, за такий теплий відгук. Він, як сонечко для мене, буде зігрівати на нові випробування в
поезії. Спасибі, душевного тепла, наснаги.