То зной, то мороз, то бои, то походы,
Да кони худые под нами теперь.
Здесь прорва восставшего сдуру народа
Надеждам своим указала на дверь!
Мы знамя на древко и смело в атаку,
А Мамонтов смерчем пройдет по тылам!
Ввязались мы русские в страшную драку,
Чтоб не поселился в России бедлам!
Орёл и Воронеж теперь скоро наши,
А там бы занять нам Калугу и Тверь!
Орлы из Кремля нам приветливо машут,
Ведь скоро победа, и хватит потерь!
Дроздовцы в траншеи! Штыки наголо!
Пойдем умирать мы за верность России!
Но снова и снова та ж тень на чело -
И верность святая в России бессильна!
Ведь может судьба начертать нам иное,
Здесь сила на силу сошлись без прости;
И что-то под ложечкой ноет и ноет,
Уж больно широк-то народ наш в кости.
В то лето надежды так ярко горели,
Хоть всюду за нами охотилась смерть;
И мы не смогли, допустили их к цели,
С России навек состраданье стереть...
13.09.2019
Спасибі! Саме зараз 100 років тим драматичним подіям. То не була боротьба революції з контреволюцією, як нам брехали. То була боротьба двох революцій - одна за право і порядок, друга за вуркаганство. На жаль перемогла друга.
Гарна розповiдь, Миколо. Тiльки от за свободу Росii вiд кого ж саме вони збирались вмирати? Та, кажуть, той Дроздовський, як i його вiйськовi частини в усьому Антона Денiкина пiдтримували i до Украiни у них завжди було негативне ставлення. Заявляли, що усе, що навколо них - це "Единая и Неделимая Россия".
Це правда - за єдину і неділиму, але правову, засновану на законі і праві кожної людини. Якби вони перемогли, ми б зараз жили в Європейському Союзі і не на останньму місці. А так вуркі, які тоді прийшли до влади в великій країні, там же і зараз при ній, і що твориться... Ми мусимо це право тяжко виборювати. Дякую за коментар.
Спасибі, Віталію Теодосійовичу! Здається і через сотню років правда про ті дні до нас пробивається дуже повільно. А то був надзвичайно важливий поворотний момент. Потім в країні правило беззаконня під самими безсовісними лозунгами.