А вересень смарагд з бурштином
Тримає у своїх скарбницях.
Тепло немов жебрак під тином,
Дріма, йому ще серпень сниться.
Деревам підморгне лукаво,
Пірне в зелені поки крони.
Туманом стелиться над ставом,
Провадить скрізь свої закони.
І зашаріється шипшина,
Мов дівка що перед сватами.
Он зграя вже летить пташина,
Мандрує вересень світами...
Гарний вiрш, Iрин Ко. Досить цiкава вийшла розповiдь. I у таких його мандрах на перетинi тепла i холоду е своя оригiнальна складова, своя фiшка так звана.
Тiльки от у вас у 4 рядку слово "ще" i через рядок - у 6 рядку це ж саме слово "ще". Якось однаковi слова i на близькiй вiдстанi розташованi. Може тодi у 4 рядку слова "йому ще" замiнити на "бо й досi":
Дрiма, бо й досi серпень сниться.
Ну, дехто може дорiкнути йому - та, мовляв, пiдлабузник той вересень - i до любителiв тепла, i до любителiв холоду пiдлещуеться, такий, що - i вашим, i нашим! Та нi, то таке уявлення буде хибним. Просто вересень намагаеться продемонструвати таку природну мозаiку, вказати на наявнiсть строкатостi у свiту, що нас оточуе.