Закружляв і впав під ноги лист кленовий,
Він про осінь нам сьогодні нагадав.
За вікном до нас всміхався день казковий,
Промінь сонця біле личко цілував.
Заховаюся в обійми твої ніжні,
Серця твого буду слухати биття.
Почуття у нас з тобою дивовижні,
Нехай буде у коханні все життя.
І заграє нам сопілка калинова,
А пісень співати буде вітерець.
Солов'їна, українська наша мова,
Буде ніжністю торкатися сердець.
І поллються її звуки в піднебесся,
Доторкнуться до пухких, осінніх хмар.
Разом з осінню стернею ми пройдемся,
Нічка місяцем запалить нам ліхтар...
Будуть зорі посміхатися й моргати,
Прохолодою повіє від ріки.
На прогулянці тумани вже кудлаті,
Розділилися неначе острівки...
А мені в цю пору затишно з тобою,
Хоч і осінь, та кохання гріє нас.
Напуває і п'янить воно любов'ю,
І у тиші цій звучить для нас романс...
Осінь, я і ти і пісня, пісня, яка поеднала в собі всю красу осені і красу справжніх почуттів.
Спасибі Танічко за такі гарні слова для нашоі
пісні.
Щастя Вам, натхнення і любові, тільки отоі справжньоі,
від якоі хочеться літати.
Як завжди захоплююче, написано з любов*ю. Вчора не встигла в КП зайти, тільки в Фейсбук, тому вітаю ще раз. З Днем народження, люба Тетяночко! Від щирого серця бажаю здійснення всіх мрій, добра, родинного щастя, любові і многая літа. Обіймаю і цілую.