Вже літо ключем закурликало,
Утоптує стежечку осені.
За ним відлетіли канікули,
Уклавши емоції стосами.
Віддихує сонце приморене,
Голубить квітки оченятами,
А школа, мов вдруге народжена,
Знов стрінеться із школяратами.
Знов дошки засіються цифрами
І дат зійдуть сходи запишнені ,
Знов вірші похваляться римами
Й у грі м’яч підстрибне залишений.
Заждались кімнати зашторені,
Таблиці Дмитра Менделєєва,
Вершини наук невпокорені,
Життя вдосконалення формули.
Стрічає нас вересом вересень,
До знань кличе дзвоник школяриків.
Готує свої осінь дайджести…
А в небі прощання журавликів.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 580.
На жаль,з польської мови у нас набагато більше запозичень, ніж з російської,і ці слова вважаємо власне українськими. Їх ( запозичень) у мовленні не уникнути.
Я не про те, Валентино! Колись мав нагоду показати одного із моїх віршів Леоніду Горлачу, лауреату Шевченківської премії, там були такі слова:
"І будемо разом -
Я, вірність іти..."
Метр подивився на мене пильно примруженими очима та й виправив:
"Та й дудемо разом...
Відтоді я уникаю збігу букв, які звучать, принаймні, неоднозначно...
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, що не залишилися байдужими.Я рада дискусіям, бо це означає, що хтось таки не зацікавився моєю роботою. Я також намагаюся таких збігів уникати, признаюся, підбираю слова, які б у звучанні менше нагадували мовлення наших північних сусідів. А про подібність з польською--то правда.Я у ній трошки розуміюся Ще раз дякую за увагу до моєї скромної персони