Вечірній час… Десь пурхнула сова,
Зірниць намисто в небі усміхнулось.
Прочулись, ледь притишені слова…
І все в душі, якось перевернулось.
Лились вони, мов срібні ручаї,
Бальзамом спрагле серденько торкались.
Такі були тоді слова Твої,
Вони між нас молитвою зостались.
Які слова! Яка п»янка любов,
Повторювать це можна знову і знов.
Співа душа від них і стигне кров,
Нехай живе в серцях палка любов
Нехай звучать ці золоті слова,
Нехай від них хміліє голова.
А ви їх все частіше говоріть,
В полоні щастя й радості живіть.
В вечірній час, удень, чи опівночі,
В чарівну мить грайливого світання.
Нехай шепочуть вам слова пророчі.
Про вічне… про таємне… про Кохання
25.08.2019 р
Нехай звучать ці золоті слова,
Нехай від них хміліє голова,
А Ви іх все частіше говоріть,
В полоні щастя й радості живіть.
Якщо колись будуть написані скрижалі кохання, то такі слова будуть як перша заповідь кохання.
Спасибі за такий гарний вірш.
Щастя Вам, натхнення, взаємного вірного кохання
Безмежно вдячна за такі гарні побажання. Ваш коментар зажди, як бальзам на душу, який надихає, допомагає і окрилює Дякую Вам від душі Хай щастить завжди й в усьому